Розділ «Віяло Леді Віндермір»

Лорд Оґастес (підходячи до лорда Віндерміра). Мені треба з вами поговорити на одну приватну тему, любий хлопче. Я став як тінь. З вигляду то не скажеш, але я знаю. Ніхто з нас, чоловіків, не виглядає на того, ким він є насправді. Хай йому чорт, однак це таки й добре! Та все ж мені треба дещо з’ясувати. Хто вона така? Звідки взялася? Чого в неї нема ніяких у чорта родичів? Чортяцькі нудяки ці рідняки, але ж завдяки їм ти стаєш респектабельним!

Лорд Віндермір. Ви, здається, маєте на увазі місіс Ерлін? Я з нею познайомився лише півроку тому. А доти я навіть не чув про її існування.

Лорд Оґастес. Але відтоді ви вже добре на неї надивились.

Лорд Віндермір (холодно). Так, я добре на неї надивився. Ось тільки-но я знов із нею бачився.

Лорд Оґастес. Наші жінки страшно в неї в’їлися, їй-бо. Я сьогодні обідав у Арабели – так вона стільки всякого наговорила про місіс Ерлін, що аж обдерла її, як липку!.. (Притишено.) Ми з Бервіком сказали їй, що це не має великого значення, адже статура в цієї дами наче вельми привабиста. Побачили б ви, як Арабела після цих слів скривилася!.. Але слухайте, любий хлопче, – я не доберу, як мені дати раду з місіс Ерлін: вона ж до мене, хай йому чорт, така байдужа, немов я вже її чоловік. А яка вона чортяцьки розумна! Вона все може пояснити, їй-бо! І вас пояснює. У неї ціла хура пояснень про вас, і всі неоднакові.

Лорд Віндермір. Моя дружба з місіс Ерлін не потребує ніяких пояснень.

Лорд Оґастес. Гм! Але послухайте, любий хлопче. Як на вашу думку, чи вона ввійде коли-небудь в наше чортяцьке товариство? Ось ви – чи познайомили б її зі своєю дружиною? Тільки прямо, не вихляючи туди-сюди. То познайомили б?

Лорд Віндермір. Місіс Ерлін сьогодні буде тут.

Лорд Оґастес. Ваша дружина надіслала їй запрошення?

Лорд Віндермір. Місіс Ерлін вже його одержала.

Лорд Оґастес. Тоді все гаразд, любий хлопче. Але чого ви не сказали мені цього раніш? Це б звільнило мене від купи клопотів та чортяцьких непорозумінь!

Леді Еґата й містер Гопер з вітальні виходять на терасу.

Паркер. Містер Сесіл Ґреєм!

Входить містер Сесіл Ґреєм.

Сесіл Ґреєм (уклоняється леді Віндермір, проходить далі й тисне руку лордові Віндерміру). Добрий вечір, Артуре. Але чому ви не поцікавитесь, як я себе почуваю? Мені подобається, коли мене про це розпитують. Цим самим громада засвідчує свою небайдужість до мого здоров’я. А я сьогодні почуваюся не найкраще. Обідав у батьків. Дивуюся, чого це рідня завжди така занудна? Мій батько після обіду почав розводитись про мораль. Я сказав йому, що в таких літах пора б уже на цьому розумітись. Але знаю з власного досвіду: як тільки люди доживають до такого віку, коли б мали тямити, що до чого, вони взагалі стають нетямущими. Здорові були, Бабчику! Я чув – ви знов збираєтесь брати шлюб. А мені здавалося, що вам набридло цим бавитись.

Лорд Оґастес. Ти надміру прискіпливий, любий хлопче, надміру прискіпливий!

Сесіл Ґреєм. До речі, Бабчику, яке числом воно буде? Ви двічі брали шлюб і раз брали розлучення, чи двічі розлучення і раз шлюб? Я всім кажу, що ви двічі брали розлучення і раз шлюб. Це наче ближче до істини.

Лорд Оґастес. Не можу пригадати. У мене з пам’яттю не дуже. (Відходить убік.)

Леді Плімдейл. Лорде Віндермір, я хочу спитати вас про одну делікатну річ.

Лорд Віндермір. Перепрошую, але я, на жаль… Мені зараз треба побалакати з дружиною.