Розділ «Віяло Леді Віндермір»

Леді Віндермір. Я не буду цього робити.

Лорд Віндермір. Ти відмовляєшся?

Леді Віндермір. Категорично!

Лорд Віндермір. Марґерит, я прошу, зроби це заради мене. Для неї це остання нагода.

Леді Віндермір. Але яке мені до всього цього діло?

Лорд Віндермір. Які ж добропорядні жінки непоступливі!

Леді Віндермір. А які ж лихі чоловіки слабодухі!

Лорд Віндермір. Знаєш, Марґерит, може, й справді жоден чоловік не вартий тієї жінки, з якою одружився, – це так і є, – але невже ти допускаєш, ніби я… ні, таке й уявити страшно!

Леді Віндермір. А чому ти повинен різнитись від інших чоловіків? Я от чула, що на весь Лондон ледве чи є хоч один одружений чоловік, не підвладний якійсь ганебній пристрасті.

Лорд Віндермір. Я не належу до них.

Леді Віндермір. Я не певна в цьому.

Лорд Віндермір. В душі ти певна. Але не треба поглиблювати прірву поміж нами. Бог свідок, що за останні кілька хвилин ми й так далекувато опинились одне від одного. Краще сядь і напиши запрошення.

Леді Віндермір. Нізащо в світі.

Лорд Віндермір (підходячи до бюро). Тоді я сам напишу! (Натискає на електричний дзвінок, сідає за бюро і пише запрошення.)

Леді Віндермір. Ти вирішив запросити цю жінку? (Ступає крок до чоловіка.)

Лорд Віндермір. Так.

Пауза. Входить Паркер.

Паркер. Слухаю, мілорде.

Лорд Віндермір. Подбайте, щоб цього листа було доставлено місіс Ерлін на адресу Керзон-стріт, 84-А. (Підводиться і віддає листа Паркерові.) Відповіді не треба.

Паркер виходить.