TextBook Джеймс Вейн відпустив Доріана й відступився назад.
– Боже милостивий! – вигукнув він. – А я ж ледь не застрелив вас!
Доріан Ґрей важко перевів подих.
– Так, ви мало не вчинили жахливого злочину, чоловіче, – сказав він, суворо дивлячись на Джеймса. – Хай це буде пересторога для вас: людині не слід переймати на себе помсту.
– Простіть, сер, – промурмотів Джеймс Вейн. – Мене збили з пантелику… Оте слово, що я випадково почув у цьому триклятому нетрищі, воно звело мене на манівці.
– Ходіть лишень додому, а револьвера сховайте, бо інак не минути вам лиха, – сказав Доріан і, повернувшись, звільна рушив своєю дорогою.
Джеймс Вейн, усе ще нажаханий тим, чого заледве не скоїв, стояв на бруку. Він увесь трусився. Незабаром якась чорна тінь, що скрадалася попід мокрим муром, вийшла на світло і безгучно наблизилась до нього. Він відчув на плечі чиюсь руку і, здригнувшись, повів ошелешеним поглядом. Це була одна з тих двох жінок, що пили за прилавком.
– Чом ти не вбив його? – просичала вона, впритул підсуваючи своє зморене обличчя. – Я так і думала, що ти за ним кинувся, коли вибіг з Дейлі. Йолоп ти! Тре’ було забити його. У нього до біса грошей, і він гірший самого диявола!
– Він не той, кого я шукаю, – відповів Джеймс Вейн. – І не грошей мені треба. Мені треба порішити одного типа. Йому тепер має бути десь під сорок. А цей – ще майже хлоп’я. Дякувати Богові, я не заплямував своїх рук невинною кров’ю.
Жінка зневажливо засміялась.
– Майже хлоп’я! – перекривила вона. – Га, телепню, таже скоро буде вісімнадцять літ, відколи Чарівний Принц довів мене до такого стану!
– Ти брешеш!
Вона звела руку вгору.
– Як перед Богом присягаюся!
– Присягаєшся?…
– Щоб мені язик заціпило, коли я брешу! Він найгірший з усіх, що шаландаються тут. Кажуть, він продався дияволові за гарне лице… Еге ж, скоро буде вісімнадцять літ, як я вперше стрілася з ним, але він не дуже змінився звідтоді… Зате я змінилася, – докінчила жінка з тужливим усміхом.
– Ти клянешся в цьому?
– Клянуся! – хриплою луною повторили її плоскі губи. – Тільки не виказуй мене йому, – жалібним тоном додала вона. – Я його боюся. І дай мені трохи грошенят на нічліг…
Круто лайнувшись, він поточився бігти на перехрестя, услід за Доріаном Ґреєм. Але той уже зник. Коли Джеймс озирнувся, жінки також не стало.
Розділ XVII
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Портрет Доріана Ґрея (збірник)» автора Оскар Вайлд на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Портрет Доріана Ґрея“ на сторінці 74. Приємного читання.