Розділ «Лусі Мод Монтгомері ЕМІЛІ ВИРОСТАЄ»

— Дуже, — незворушно підтвердила панна Роял.

— Чи не вважаєте ви, що йому потрібна дещо суворіша дисципліна?

— Не вважаю. Напевно, ні, — відказала панна Роял, очевидно, думаючи про своє.

Тієї миті Чу-Чін повернувся, обійшов кімнату, винюхуючи щось по кутах, і стрибнув на канапу, де вмостився з усією можливою зручністю.

Емілі видобула з торбинки записника й олівця.

— Пан Тауерс доручив мені взяти у вас інтерв’ю, — нагадала вона.

— Розумію, — байдуже кинула панна Роял, не зводячи очей зі свого обожнюваного песика.

Емілі:

— Отже, чи можна поставити вам декілька запитань?

Панна Роял з перебільшеною люб’язністю:

— Дуже рада буду відповісти.

(Чу-Чін, перевівши дух, зістрибує з канапи й вибігає крізь прочинені двері до їдальні).

Емілі, заглянувши до нотатника, ставить перше своє запитання:

— Яким буде, на вашу думку, результат виборів у Сполучених Штатах?

Панна Роял:

— Ніколи над тим не замислююсь.

(Емілі, стиснувши губи, занотовує: «Вона ніколи над тим не замислюється». Чу-Чін з’являється знову, несучи в зубах запечене курча, й вискакує через вікно до саду).

Панна Роял:

— О, моя вечеря!

Емілі, повертаючись до зазначеної теми: