Розділ «Із книги «Оповідання Про Ніка Адамса» From the book»

Нік зловив одну велику форель. Йому було байдуже, скільки рибин він спіймає. Річка о цій порі року була мілка і широка. Обидва береги поросли деревами. При вранішньому сонці дерева з лівого берега кидали на воду короткі тіні. Нік знав, що в кожному затінку причаїлась форель. Вони з Біллом Смітом виявили це одного спекотного дня на Блек-рівер. Після полудня, коли сонце перекочувалось над пагорби, форель ховалася в затінок під другим берегом потічка.

Найбільші рибини водились коло самого берега. Там, на Блек-рівер, вони з Біллом у цьому переконалися. Після заходу сонця форель випливала на середину річки. Перед самим присмерком, коли вода сліпуче виблискувала в промінні призахідного сонця, скрізь можна було натрапити на велику рибу. Але тоді ловити її було майже неможливо, бо поверхня річки сліпила, наче дзеркало на сонці. Звісно, можна було спробувати щастя десь вище, але й тут, і на Блек-рівер довелося б брести проти течії, і на глибоких місцях її важко було б долати. Рибалити проти течії було зовсім нецікаво, хоча в усіх книжках говорилось, що це єдино можливий спосіб.

В усіх книжках. Як свого часу вони з Біллом глузували з тих книжок. Усі вони радять штучні приманки. Наче ти маєш полювати на лисиць. Один дантист, який лікував Білла Берда в Парижі, просторікував, що, вудячи на живця, ти протиставляєш свої розумові здібності риб'ячим. Мені завжди теж так здавалося, сказав тоді Езра. З цього варто було посміятись. Існує чимало речей, з яких варто посміятись. У Штатах на бій биків дивляться, як на жарт. Езра вважав сміховинною риболовлю. Багато хто вважає сміховинною поезію. Англійці — це теж сміховина.

Пригадуєш, як у Памплоні вони штовхнули нас через бар'єр прямо до бика, думаючи, що ми французи? Дантист Білла схожий на них, коли йдеться про риболовлю. Дантист Білла Берда. Колишній Білл — це Білл Сміт. А цей — Білл Берд. Білл Берд тепер у Парижі.

Коли Нік одружився, він розгубив усіх своїх давніх друзів — і Білла Сміта, і Гі, і Одгара. Чи не через те, що вони ще не знали жінок? Але Гі напевно знав. Ні, він утратив їх, бо своїм одруженням наче визнав, що є речі, важливіші за риболовлю.

Він поступово вдосконалювався. До того, як вони познайомились, Білл ніколи не рибалив. Потім вони скрізь бували удвох. На Блек-рівер і на Стерджен-Бей, на Пайн-Беренз і на Верхній Мінні, на безлічі маленьких річок. Майже всі секрети риболовлі вони з Біллом збагнули разом. З червня по жовтень вони працювали на фермі, рибалили і мандрували лісами. Щовесни Білл звільнявся з роботи. Він також. А Езра вважав риболовлю розвагою.

Білл не ставив Нікові в провину, що він рибалив до їхнього знайомства. Білл пробачив йому всі річки. Він справді великодушний. Це було схоже на ставлення дівчини до суперниць: їй байдуже, хто був до неї, але, коли хтось з'являється після неї, — то інша річ.

«Ось чому я втратив приятелів», — подумав Нік.

Вони всі побралися з риболовлею. Езра вважав риболовлю розвагою. Та й не тільки він. А Нік побрався з нею до зустрічі з Гелен. Справді побрався. І це не жарт.

Отож він утратив їх усіх. Гелен думала, що це сталося через неї, — мовляв, вона їм не подобалась.

Нік присів на камінь у затінку і звісив мішок у річку. Вода нуртувала навколо каменя. В тіні було прохолодно. Берег вздовж узлісся був піщаний. На піску виднілися сліди норки.

Вона, мабуть, теж ховалась від спеки. Камінь був сухий і холодний. Нік сидів, і вода з його черевиків стікала по камені.

Це сталося через те, що вона їм не подобалась, думала Гелен. І щиро в це вірила. Боже мій, з якою зневагою дивився він колись на людей, що одружувались! Може, тому, що всі його друзі були старші і всі неодружені.

Одгар давно хотів одружитися з Кейт. А Кейт взагалі не мала бажання виходити заміж. Вони часто сварилися через це; Одгар нікого не хотів, окрім неї, а Кейт взагалі ніхто не цікавив. І Одгар, і Кейт прагнули залишитися друзями, та чомусь завжди почувалися нещасними й завжди сварилися.

Це власниця ферми хотіла зробити з нас аскетів. Гі знався з повіями в Клівленді, але й мав у собі той аскетизм. Нік теж його мав. Усе це таке неприродне. Спочатку створюєш собі фальшивий ідеал, а тоді все життя живеш йому на догоду.

Ми насамперед віддавали свою любов риболовлі та літу.

Це Нікові подобалось над усе. Він любив копати з Біллом картоплю восени, любив рибалити в затоці, читати в гарячі дні в гамаку, плавати біля причалу, грати в бейсбол у Шарлевуа й Петоскі, йому подобались тривалі прогулянки на автомобілі, відпочинок коло затоки, кухня на фермі, ставлення господині до служниць, розмови з нею, подобалось обідати в їдальні й дивитись у вікно на довгі поля й косу біля озера, він любив випити чарку з батьком Білла, їздити на риболовлю подалі від ферми, а то й просто лежати без діла.

Нік любив довге літо. Йому завжди робилося сумно, коли наближалося перше серпня і він знав, що до закриття сезону на форель лишається тільки чотири тижні.

Тепер він часом бачив усе те вві сні. Отак присниться знічев'я, що літо вже майже минуло, а він ще ні разу не рибалив. І йому робилося так тоскно уві сні, наче він потрапив до в'язниці.

Пагорби поблизу Веллун-Лейн, бурі на озері, моторний човен, дашок над мотором для захисту свічки запалення від хвиль, що накочувались, прогулянки човном у грозу, постачання городини жителям узбережжя, перекочування човна з хвилі на хвилю, закупки на березі озера, листи і чікагська газета, схована під брезентом, причалювання в шторм, тепло вогнища, шум вітру в соснах, вогка глиця під ногами, коли він босий ішов по молоко. Він вставав на світанку, веслував на озері, ходив після дощу через горби до Гортонс-Крік, щоб порибалити.