Розділ «Із книги «Оповідання Про Ніка Адамса» From the book»

— На добраніч вам, — прошепотів Білл. — Ми заїдемо за вами вранці.

— На добраніч, Сміте, — прошепотів Гі. — На добраніч, Батстейн.

— На добраніч, Гі, — сказала Кейт. Одгар стояв біля будинку.

— На добраніч вам, — сказав Нік. — До завтра, Моргане. — Добраніч, Вімідже, — сказав Одгар з ганку.

Нік і Гі почали спускатись дорогою в сад. Нік зіп'явся навшпиньки й зірвав яблуко. Воно було ще зелене, але він надкусив його, висмоктав кислий сік і виплюнув м'якуш.

— Ви з Бердом далеко запливли сьогодні, Гі, — сказав він.

— Не так уже й далеко, Вімідже, — сказав Гі.

Вони вийшли з саду повз поштову скриньку і попростували по шосе. У видолинку, де дорога перетинала струмок, завис холодний туман. Нік зупинився на мосту.

— Ходімо, Вімідже, — сказав Гі.

— Ходімо, — погодився Нік.

Вони пішли нагору; дорога звертала в гайок, серед якого стояла церква. В будинках, повз які вони проходили, не світилося жодного вікна. Гортонс-Бей спав. Жоден автомобіль не проїхав дорогою.

— Мені ще не хочеться спати, — сказав Нік.

— Може, пройдемося разом?

— Ні, Гі, дякую.

— Як хочеш.

— Я проведу тебе до котеджу, — сказав Нік.

Вони відстебнули сітку на дверях і зайшли до літньої кухні. Нік відчинив холодильник і зазирнув туди.

— їсти хочеш, Гі? — спитав він.

— З'їв би шматок пирога, — сказав Гі.

— Я теж, — сказав Нік. Він загорнув шматок печеного курчати і два кусні пирога з вишнями в проолієний папір, що лежав на холодильнику. — Я візьму це з собою, — сказав він.