TextBook — Я й забув. Шкода, що ми не служитимемо разом.
— З мене була б невелика користь, — мовив Нік. Він подивився униз на темну воду за бортом. Йому було лячно спускатися із шлюпбалок. — А от чи боявся б я? — сказав він.
— Ні, — відповів Леон. — Не думаю.
— Було б цікаво побачити літаки і все інше.
— Так, — промовив Леон. — Я збираюсь літати, як тільки зможу перейти в авіацію.
— Я б ніколи не зміг літати.
— Чому?
— Не знаю.
— Тобі не треба думати про страх.
— Я не думаю. Справді не думаю. Ніколи не думав. Просто я відчував себе трохи ніяково, коли ми оце з тобою залазили в шлюпку.
Леон лежав на боці, тримаючи пляшку просто над головою.
— Нам не треба думати про страх, — сказав він. — Ми не з таких.
— Карпер боїться, — мовив Нік.
— Так. Галінський казав мені.
— Через те його й відіслали назад. Ось чому він весь час п'є.
— Він не такий, як ми, — сказав Леон. — Послухай, Ніку. В тобі і в мені — в нас щось є.
— Я знаю. Тобто відчуваю це. Інших можуть убити, а мене ні. Я певен цього.
— От-от. Саме так.
— Я хотів служити в канадській армії, але мені відмовили.
— Знаю. Ти вже казав мені.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Твори в 4-х томах. Том 4» автора Ернест Хемінгуей на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Із книги «Оповідання Про Ніка Адамса» From the book“ на сторінці 55. Приємного читання.