Розділ «ЗА РІЧКОЮ, В ЗАТІНКУ ДЕРЕВ»

— АІ sangue[182]— звелів полковник. — Як казав Джон, розмовляючи з офіціантом по-французькому: crudo[183], bleu[184], тобто по-простому — недосмажений.

— Отже, з кров’ю, — повторив Gran Maestro. — А вам що, полковнику?

— Ескалоп у винній підливі і цвітну капусту з маслом. А коли знайдеться, то подайте ще артишок, з кислою підливою. А що тобі, доню, до м’яса?

— Картопляне пюре і звичайний салат.

— Пам'ятай, що ти ростеш.

— Так, але я не хочу рости занадто або там, де не слід.

— Тоді, мабуть, усе, — сказав полковник. — А як із fiasco[185] вальполічелли?

— Ми не тримаємо вина у fiaschi. Адже у нас першорядний готель. Вино нам доставляють у пляшках.

— Я зовсім забув, — сказав полковник. — А пам’ятаєте, літр його коштував тридцять чентезімі?

— А пам’ятаєте, як ми на станціях шпурляли з вагонів порожніми флягами в жандармів?

— А повертаючися з Граппи, покидали з гори всі гранати, які в нас лишилися?

— І ті, хто бачив вибухи, подумали, що то австрійці прорвали фронт! І як ви перестали голитися, і ми носили fiamme nere[186] на сірих тужурках, а під тужуркою сірий светр?

— І як я жлуктив граппу, навіть не відчуваючи її смаку? Ну й хвацькі ж ми були хлопці,— сказав полковник.

— Ще й які хвацькі,— підхопив Gran Maestro. — Просто шибайголови, та й годі, а ви були найвідчайдушніший з усіх.

— Еге ж, — сказав полковник. — Справжні шибайголови. Ти вже пробач нам, доню.

— А в тебе нема фото тих років?

— Ні. Ми тоді не фотографувалися, крім того разу, з паном д'Аннунціо. До того ж більшості хлопців не повелося.

— Крім нас двох, — сказав Gian Maestro. — Піду подивлюся, що там з біфштексом.

Полковник замислився — тепер він знову був молодшим лейтенантом і їхав на ваговозі, весь у пилюзі, на обличчі його блищали тільки сіро-сталеві очі, повіки були червоні, запалені.

«Три вузлових позиції,— пригадував він. — Масив Граппи з Ассалоне і Пертікою та висотою праворуч, не пам'ятаю її назви. Там я змужнів; щоночі прокидався, облитий холодним потом, — мені все снилося, ніби я не зможу примусити своїх солдатів вилізти з машин. І краще б вони не вилазили! Ну й ремесло!»