Розділ «ПО КОМУ ПОДЗВІН»

— Цікаво. Але нам уже треба йти.

— Que va, йти. Мені й тут гарно. Та потім, — вела вона далі, звертаючись тепер до Роберта Джордана, немов учителька до класу, немов читаючи лекцію, — минає якийсь час, і у такої потвори, як я, такої бридкої, якою тільки може бути жінка, потім, кажу, минає якийсь час, і в такої потвори знов з'являється і поволі починає рости оте «щось» — безглузде почуття, ніби ти вродлива. Росте й росте, немов капустяна головка. А коли вже виросте, потрапляєш на очі іншому чоловікові, і йому здається, що ти вродлива, і все починається з початку. Тепер, певно, в мене це вже минуло назавжди, але хто зна, може, і ще раз таке станеться. Тобі пощастило, guara, що ти не бридка.

— Ні, я бридка, — сказала Марія.

— Спитай у нього, — сказала Пілар. — І не лізь ногами у воду, бо змерзнуть.

— Якщо Роберто каже, що нам треба йти, то краще ходімо, — сказала Марія.

— Ач, яка! — вигукнула Пілар. — Для мене це не менш важливо, ніж для твого Роберто, а я кажу, що краще перепочити тут, біля струмка, і що часу в нас досить. Крім того, мені хочеться побалакати. Адже нам більше нічого не залишилося від цивілізації. Як же нам ще розважитися? Хіба тобі не цікаво послухати мене, Ingles?

— Ти дуже цікаво розповідаєш. Але є речі, що цікавлять мене тепер більше, ніж врода й бридота.

— Тоді давай побалакаємо про те, що тебе цікавить.

— Де ти була, коли розпочалася війна?

— У своєму рідному місті.

— В Авілі?

— Que va, в Авілі!

— Пабло казав, що він із Авіли.

— Бреше. Хоче, щоб думали, що він із великого міста. Ні, ми були ось де, — і вона назвала містечко.

— І що ж там у вас було?

— Багато чого, — сказала жінка. — Багато. І все страшне. Навіть те, чим можна було б пишатися.

— Розкажи, — попросив Роберто Джордан.

— Це все дуже жорстокі речі,— сказала жінка. — Мені б не хотілося говорити про це при дівчині.

— Розкажи, — повторив Робеет Джордан. — А якщо їй не можна слухати, хай не слухає.

— Я все можу слухати, — сказала Марія. Вона поклала долоню на руку Роберта Джордана. — Немає такого на світі, чого мені не можна було б чути.