Розділ «ПО КОМУ ПОДЗВІН»

— Поклич підполковника, — сказав Гомес. — Справа нагальна.

— Тобі ж кажуть, що він спить, — сказав офіцер. — Що це ти за бандита привів? — Він кивнув головою в бік Андреса.

— Це guerrillero з фашистського тилу, він несе дуже важливий пакет генералові Гольцу. На світанку генерал має розпочати наступ за Навасеррадою, — схвильовано й дуже серйозно сказав Гомес. — Розбуди підполковника, заради господа бога.

Офіцер подивився на нього примруженими очима, затіненими зеленим целулоїдом.

— Ви всі подуріли, — сказав він. — Я нічого не знаю ні про генерала Гольца, ні про наступ. Забирай з собою цього штукаря Й повертайся до свого батальйону.

— А я тобі кажу: розбуди підполковника, — сказав Гомес, і Андрее помітив, що губи в нього стиснулися.

— Йди ти знаєш куди, — ліниво сказав йому офіцер і відвернувся.

Гомес витяг з кобури важкий пістолет дев'ятиміліметрового калібру і тицьнув ним офіцера в плече.

— Розбуди його, ти, фашистська сволото! — сказав він. — Розбуди, бо порішу тебе на місці.

— Вгамуйся, — сказав офіцер. — Ви, перукарі, аж надто гарячкуєте.

Андрес побачив при світлі лампи, як Гомесове обличчя перекривилося з ненависті. Але Гомес сказав тільки:

— Розбуди його.

— Вістовий! — зневажливим тоном гукнув офіцер.

На дверях став солдат, козирнув і зник.

— До нього сьогодні приїхала наречена, — сказав офіцер і знову взявся за газету. — Він, напевно, страшенно зрадіє, як побачить тебе.

— Такі, як ти, роблять усе, щоб перешкодити нашій перемозі,— сказав Гомес штабному офіцерові.

Той мовби й не чув. Знову втупивши очі в газету, він пробурмотів, ніби сам до себе:

— Ну й кумедна ж газета!

— А чому ти не читаєш «Ель дебате»? Оце газета на твій смак.

Гомес назвав головний консервативно-католицький орган, що виходив у Мадріді до початку війни.