Розділ «ЧАСТИНА ПЕРША»

Коли міс Кароліна пригрозила, що те саме чекає й на них, першокласники знову зареготали і вгамувалися тільки тоді, коли появилася міс Блаунт. Корінна жителька Мейкомба, поки що не обізнана з «десятковою системою Дьюї», вона стала на порозі, руки в боки, і виголосила:

— Якщо з цього класу я почую ще хоч один звук, ви мене довго пам'ятатимете. Міс Кароліно, через цей гамір шостий клас не може зосередитися на пірамідах.

У кутку я стояла недовго. Міс Кароліну виручив дзвоник. Тепер вона стежила, щоб усі діти пішли снідати. Я виходила остання і помітила, як міс Кароліна важко сіла на стілець і затулила обличчя руками. Якби вона не поставилася до мене так суворо, я б пожаліла її. Вона була така гарненька.

РОЗДІЛ III

На шкільному подвір'ї я стріла Уолтера Канінгема і трохи відвела душу; я само тицяла його носом у землю, коли прибіг Джем і велів мені перестати.

— Нащо ти кривдиш меншого? — сказав він.

— Меншого? Та він старший за тебе. Через нього я сьогодні почала з неприємностей.

— Відпусти його, Всевидько. Що сталося?

— У нього не було сніданку...— І я пояснила, як мені перепало через Уолтера.

Уолтер підвівся і мовчки слухав. Він стиснув кулаки, готуючись відбити наш напад. Я затупала на нього ногами, намагаючись прогнати, але Джем притримав мене рукою. Він уважно оглянув Уолтера і мовив:

— Твій тато — містер Уолтер Канінгем з Старого Сарема?

Уолтер кивнув.

Він був такий худий і миршавий, ніби завжди недоїдав; очі сині, як у Діла Гарріса, але сльозилися, повіки червоні, обличчя бліде, тільки кінчик носа червоний і мокрий. Уолтер нерішуче перебирав руками шлейки свого комбінезона, нервово смикав гаплички.

Раптом Джем усміхнувся:

— Ходімо до нас, Уолтер, поснідаємо. Ми будемо дуже раді.

Обличчя Уолтера засвітилося радісною усмішкою і знову затьмарилося.

Джем сказав:

— Наш батько з твоїм батьком друзі. А Всевидько просто нестримана. Більше вона тебе не чіпатиме.

— Це ми ще побачимо,— обурилася я. Як це Джем дає обіцянки від мого імені без моєї згоди? Тим часом дорогоцінні хвилини минали.

— Гаразд, Уолтер,— озвалась я,— більше не битимуся. Тобі подобаються боби? Наша Кел — чудова куховарка.