Спін

- Його марсіан ледь видно. Вони у нього абстрактне, байдуже зло. Не мудрі, але розумні. Але чорти і ангели були колись одним видом, якщо я правильно розумію ваш фольклор.

- А більш сучасні історії?

- Вони цікавіші, і головні герої принаймні люди. Але справжня насолода у цих історіях в пейзажах, ви згодні? Незважаючи на небезпеки, вони трансформують своє середовище. Це Дюна.

- І звичайно Бредбері…

- Його Марс не є справжнім Марсом. Але його штат Огайо змусив мене подумати про це. І зрозуміти, що він хотів сказати. - Ти просто людина. І Марс не обов’язково десь далеко на небі.

- Згоден. Але це зовсім не означає, що Ломакс не намагатиметься використати вас для своєї власної політичної гри.

- Можу сказати вам, що я повністю обізнаний про таку можливість. Впевненість буде більш правильне слово. Очевидно що я буду використаний для політичної вигоди, але у мене є вибір: подарувати або ні своє схвалення. Співпрацювати або впертися. Можливість сказати власне так. - Він знову посміхнувся. Його зуби були рівномірно досконалими і променисто білими. - Або ні.

- Що ви хочете отримати в кінцевому підсумку?

Він показав мені свої долоні, жест як марсіанський, так і земний.

- Нічого. Я марсіанський святий. Але мені було б приємно побачити реплікатори у дії.

- Отже гонитва суто за знаннями?

- Я не зізнаюся, навіть якщо це буде святий мотив. Щоб дізнатися хоч щось про Спін.

- І ще виклик гіпотетикам?

Він знову моргнув.

- Я дуже сподіваюся, що гіпотетики, хто б вони не були, не сприймуть те, що ми хочемо зробити, як виклик.

- Але якщо вони сприймуть це саме так?

- Тоді що?

- Тоді вони вважатимуть, що проблема виникла із Землі, а не з Марса.

Вун Нго Вень моргнув ще кілька разів. Тоді його посмішка поволі зникла: з’явився поблажливий, твердий вираз обличчя.

- Ви на диво цинічні, доктор Дюпре.