Спін

- Я новачок, це правда. Тонкі політичні нюанси не для мене. Але я на кілька років старший за Престона Ломакса, і я вже виконував громадські обов’язки особисто.

- Ви були..?

- Протягом трьох років, - сказав він з явними нотками гордості у голосі, - я був Сільськогосподарським адміністратором у Льодовому Вітряному Кантоні.

- І…

- Це керівний орган для більшої частини долини Кіріолай. Звичайно, це не еквівалент посту президента Сполучених Штатів Америки. Ядерної зброї в розпорядженні сільськогосподарської адміністрації немає. Але я вигнав корумпованого місцевого чиновника, який фальсифікував звіти по сільськогосподарських культурах у вазі і продавав надлишки, ведучи маркетінг.

- І ви не наступали на граблі?

- Якщо цей термін тут доречний.

- Хіба у всіх п’яти республіках Марса немає корупції?

Вун моргнув, подія, яка утворила рифлений узор на морщинах його обличчя.

- Як її може не бути? І чому багато землян роблять таке припущення? Якби я прийшов сюди з якогось іншого земного суспільства, скажімо з Китаю, чи Техасу, то ніхто не був би вражений, почувши про хабарництво, обман або крадіжки.

- Я думаю, ні. Але це не те ж саме.

- Чому б це? Ви працюєте в Перигелії. Ви, мабуть, зустрічалися з деякими із прародичів покоління марсіан, чоловіків і жінок, чиїми віддаленими нащадками є ми, марсіани. Хіба у них були настільки ідеальні обличчя, чи у їхнього потомства, щоб бути вільними від гріха?

- Ні, але…

- Обман є майже універсальним явищем. Навіть у тих книгах, які ви мені дали, і які написані ще до Спіна.

- Ви їх читали?

- Так, з нетерпінням. Я насолоджувався ними. Дякую. Але навіть у тих романах марсіани.., - він задумався.

- Виглядають ледь не святими.

- Віддаленими, - сказав він. - Мудрими. Вони здавалися вам тендітними. І дуже розвненими. Стара раса. Але для нас, Тайлер, навпаки, - ви старі. Старіший вид, стародавня планета. Я б сказав, іронія долі.

Я задумався.

- Навіть у романах Герберта Уеллса?