TextBook Всі голови здивовано повернулися.
У мурі відкрилася діра.
Один камінь, добре припасований до інших, але незацементований, мав скоби вгорі й унизу і повернувся круг самого себе, як турнікет, відкриваючи отвір у стіні. Камінь повертався круг своєї осі і лишав два проходи, ліворуч і праворуч, обидва вузькі, але пройти людині крізь них було можна. За цими несподіваними дверима видно було перші приступки гвинтових сходів. Обличчя якогось чоловіка з’явилося в цих дверях.
Маркіз упізнав Гальмало.
XII. РЯТІВНИК
— Це ти, Гальмало?
— Я, монсеньйор. Тепер ви добре бачите, що камені, які обертаються, існують, і що звідси можна вийти. Я прибув вчасно, але поспішайте. Через десять хвилин ви будете в гущавині лісу.
— Господь всемогутній, — сказав священик.
— Рятуйтесь, монсеньйор, — скрикнули всі.
— Спершу ви всі, — сказав маркіз.
— Ви перший, монсеньйор, — сказав абат Тюрмо.
— Я останній.
І маркіз додав суворим голосом:
— Боротьба великодушності ні до чого. Ми не маємо часу на ніжності. Ви всі поранені. Я вам наказую жити і рятуватися. Швидше скористайтеся цим виходом. Дякую, Гальмало.
— Пане маркіз, — сказав абат Тюрмо. — Ми повинні будемо розлучитися?
— Унизу? Розуміється. Втікати можна тільки поодинці.
— А монсеньйор призначить нам побачення?
— Так. На галявині в лісі. Біля каменя Говенів. Ви знаєте місцевість?
— Знаємо всі.
— Я там буду завтра опівдні. Всі, хто може ходити, хай прийдуть туди.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дев'яносто третій рік» автора Віктор-Марі Гюго на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНІ ТРЕТЯ У ВАНДЕЇ“ на сторінці 74. Приємного читання.