В натовпі почулося:
— Він з Рюльє.
— Його прозивають Золота Гілка.
— Його брата вбито, коли нападали на Понторсон.
— Так, Гуанара-Малка.
— Красунь був і мав усього дев’ятнадцять років.
— Слухайте! — крикнув оповісник. — Список кінчається:
— «…Бель-Віня, розбійника, Ла-Мюзета, розбійника, Рубаку, розбійника, Паростка Кохання, розбійника…»
Якийсь хлопець штовхнув ліктем свою сусідку, молоду дівчину. Дівчина усміхнулась. Оповісник продовжував:
— «…Зимового Співака, розбійника. Кота, розбійника…»
Якийсь селянин сказав:
— Це Мулар.
— «…Табуза, розбійника…»
Якийсь селянин сказав:
— Це Гофр.
— Їх двоє, Гофрів, — додала якась жінка.
— Обидва добрі хлопці, — буркнув якийсь чоловік.
Оповісник стріпнув плакатом, і знову задріботів барабан.
Оповісник продовжував читати?
— «…Всі пойменовані особи, де їх тільки впіймають, після встановлення їх особи, негайно будуть покарані смертю».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дев'яносто третій рік» автора Віктор-Марі Гюго на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНІ ТРЕТЯ У ВАНДЕЇ“ на сторінці 49. Приємного читання.