Розділ «Ґустав Майрінк Ґолем»

Суд, враховуючи славу Бабінського як пом’якшувальну обставину, засудив його до смертної кари через повішення, зобов’язавши фірму Братів Ляйпен Мотузки і линви всіх розмірів доставити потрібні для страти причандалля, які є в асортименті фірми. Одержати товар за помірну плату й видати квитанцію про отримання мав державний службовець.

Та під час виконання вироку мотузка обірвалася, тож Бабінського помилували й засудили до довічного ув’язнення.

Двадцять років просидів убивця за ґратами в’язниці Св. Панкратія — жодного нарікання ніхто від нього не почув. Тюремники ще й досі не нахваляться його зразковою поведінкою. Йому іноді навіть дозволяли у дні народження нашого найяснішого цісаря грати на флейті…

Прокоп одразу потягнувся до кишені по ключа, але Цвак спинив його.

За загальною амністією, Бабінському простили решту кари, він одержав місце сторожа в монастирі Милосердних сестер. До його обов’язків належав догляд за садом, робота неважка, бо ж досвід махати лопатою він вже мав. Бабінському не бракувало вільного часу, аби плекати свій розум і серце дбайливо добраним чтивом.

Результат був надзвичайно втішний.

Кожного суботнього вечора ігуменя відпускала його до шинку розважитися, і щоразу він повертався ще до настання ночі. Казав, що занепад суспільної моралі вганяє його в смуток, а на вулицях розвелося стільки покидьків найгіршого пошибу, що миролюбному громадянинові зі здоровим глуздом ліпше завидна приходити додому.

У тодішній Празі серед ремісників, які виливали з воску всілякі дрібнички, завівся лихий звичай виготовляти маленькі фігурки розбійника Бабінського у червоних накидках.

Ледь чи не кожна потерпіла родина мала таку фігурку.

Та більшість фігурок стояли на полицях крамниць під скляними ковпаками, і ніщо так не обурювало Бабінського, як ці забавки.

Постійно мозолити людині очі, нагадуючи їй про помилки молодості, негідно і свідчить про поганий смак, — казав Бабінський у таких випадках. — Дуже прикро, що влада не вживає жодних заходів, аби покласти край такому очевидному свинству.

Навіть на смертному одрі він обурювався.

Це таки мало свої наслідки — невдовзі по його смерті міська управа заборонила торгувати фігурками Бабінського, які спричинили таку неоднозначну реакцію у поспільстві…

…Цвак добряче відсьорбнув грогу зі своєї склянки — усі троє по-змовницькому заусміхалися, — потім крадькома повернув голову вбік марної кельнерки, і я помітив, як сльоза набігла їй на очі.

— То Вам більше нічого додати, окрім — звісно — того, що за насолоду, отриману від чудової оповіді, Ви готові заплатити за наше бенкетування, вельмишановний колего і майстре камей? — запитав після тривалої глибокодумної мовчанки Фрізландер.

Я розповів друзякам про свої блукання у тумані. Як дійшов до того місця, коли побачив білий будиночок, усі троє від хвилювання аж люльки повиймали з рота, а коли закінчив розповідь, Прокоп грюкнув кулаком по столу й вигукнув:

— Це ж треба!.. Усі легенди, які лиш є на світі, цей Пернат переживає на власній шкірі! A propos, отой Ґолем, пригадуєте… То справа з’ясувалася…

— Як з’ясувалася? — остовпів я.

— Знаєте юродивого єврея, жебрака Гашіле? Ні? Ну, то цей Гашіле й був Ґолемом!

— Ґолем жебрак?!