Пил на меблях.
Підлога не заметена.
Хапаючи дрижаки, я тинявся помешканням.
Огидний запах перегару висів у повітрі. Пальто, увесь одяг смерділи застояним тютюновим димом.
Я розчахнув настіж вікно й одразу знову зачинив — холодний, брудний смог знадвору видався нестерпним.
Намоклі горобці непорушно чипіли на ринві будинку навпроти.
Куди б не глянув, усюди безпросвітна туга. Усе моє єство розшарпане, пошматоване.
Який же потертий і вилинялий фотель! З усіх швів лізе кінський волос.
Треба віднести мебляреві… але навіщо, хай так зостається… ще на мій злиденний вік вистачить, доки не розповзеться на клоччя.
А там який несмак! Що то за лахміття теліпається на вікнах!
Чому я не зсукав з нього линву й не повісився на ній?
Не мозолили б принаймні очі оті жалюгідні клапті. Усе це сіре, гниле животіння скінчилося б раз і назавжди.
Так! Наймудріше рішення! Покласти край, не відкладаючи.
Ще нині.
Ще до обіду. Натще… Піти зі світу на повний шлунок — яка гидь! Лежати в мокрій землі з неперетравленою, забродженою їжею…
Якби ж то ніколи більше не сходило сонце й не спокушало серце зухвалою брехнею про радісність життя!
Ні! Не дам себе більше одурити! Не хочу бути більше іграшкою в руках недолугої долі, щоб вона підкидала мене, мов м’ячик, угору, а тоді знову жбурляла в калюжу, лиш для того, аби я усвідомив плинність усього земного, збагнув те, що й так давно знаю, що знає кожне дитя і навіть приблудна собака…
Бідолашна, бідолашна Міріам! Якби ж то я міг хоч їй допомогти.
Треба відважитися, прийняти серйозне, невідворотне рішення, доки проклята жага до життя знов не прокинулася у мені й не поманила примарою щастя.
До чого прислужилися мені усі ці вістки з царства нетлінності?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Елізабет Мак-Нілл » автора Майрінк Ґустав на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ґустав Майрінк Ґолем“ на сторінці 89. Приємного читання.