Розділ «Ґустав Майрінк Ґолем»

— Небагато.

— Я чув, ніби існує писання, з якого можна навчитися каббали… Зохар...

— Так, Зохар — Книга Сяяння…

— Ось бачте! — не стримався Цвак. — Хіба це не кричуща несправедливість, що писання, яке, ймовірно, містить ключі до розуміння Біблії та блаженства…

— Лише декілька ключів, — урвав його Гілель.

— Гаразд, хай кілька! Отже, цей фоліант через свою величезну цінність та унікальність доступний лише багатим? Він існує в єдиному екземплярі, до того ж, я чув, зберігається у Лондонському музеї, чи не так? Та й написаний халдейською, арамійською, гебрейською чи ще хтозна якою мовою… Хіба мав я коли-небудь у своєму житті нагоду вивчити ці мови чи потрапити до Лондона?!

— А ви справді палко прагнули цього? — запитав Гілель ледь глузливо.

— Чесно кажучи — ні, — зніяковіло зізнався Цвак.

— То нічого обурюватися, — сухо зауважив Гілель. — Хто не прагне спостигнути дух кожним атомом свого єства, тому не дано прозирнути в таїни Господа.

«Усе ж має існувати книга не з кількома, а з усіма ключами до розгадки таємниць іншого світу», — майнуло мені в голові; рукою я механічно теребив у кишені паґада. Та не встиг я сформулювати запитання, як Цвак уже запитав.

Уста Гілеля склалися в усмішку сфінкса:

— На кожне запитання людини відразу є відповідь, якщо воно поставлене її духом…

— Розумієте, що він має на увазі? — звернувся до мене Цвак.

Я промовчав, навіть подих затамував, щоб не пропустити жодного слова Гілеля.

Шемай вів далі:

— Усе життя — це ніщо інше, як низка сформульованих запитань з зародками відповідей у собі та відповідей, які породжують нові запитання. Хто бачить у цьому щось інше — дурень.

Цвак гримнув кулаком по столу.

— Отож бо, запитання, які щоразу звучать інакше, і відповіді, які кожний по-своєму розуміє…

— Саме так, — приязно мовив Гілель. — Лікувати всіх з однієї ложки — привілей лікарів. Хто запитує, отримує йому потрібну відповідь, інакше б розумні істоти не простували шляхом своїх прагнень. Гадаєте, наші юдейські писання з доброго дива написані винятково приголосними? Кожен повинен для себе підшукати до них незримі голосні, які наповнять слова лише йому відомим сенсом… Інакше живе слово заклякне мертвою догмою.

Лялькар гаряче оборонявся: