Розділ «Алан Маршалл Я вмію стрибати через калюжі»

Він перейшов до ліжка п’яниці. Той уже сидів, чекаючи, обличчя його мало зацькований вираз, губи сіпалися.

— Ну, а ви як? — сухо спитав лікар.

— Мене ще трохи трусить, — відповів п’яниця, — а так уже нічого. Випишіть мене, будь ласка, лікарю.

— Мені здається, Сміте, що ви ще не зовсім прийшли до тями. Кажуть, ви сьогодні вранці ходили по палаті голий?

Хворий приголомшено подивився на нього й почав квапливо виправдовуватися:

— То правда, ходив — мити ноги. Вони були страшенно гарячі. Так пекли, що аж-аж-аж.

— Почекаємо до завтра, — сказав лікар. — А завтра подивимося. Може, й випишемо.

Лікар попрямував до дверей, а хворий ще трохи посидів, згорбившись і поскубуючи пальцями ковдру, а тоді впав на спину й застогнав:

— Господи, господи!

Коли доктор Робертсон вийшов, до палати впустили мою матір.

Побачивши її, я зніяковів. Я знав, що вона мене поцілує, і вже наперед соромився. Батько ніколи не цілував мене.

— Чоловіки не цілуються, — казав він мені.

Будь-який вияв почуттів я вважав слабістю. Але мені прикро було б, якби мати мене не поцілувала.

Я не бачив її кілька тижнів і тепер дивився на неї ніби по-новому. Її усмішку, її ласкаве обличчя, її русяве, зібране вузлом волосся я знав так добре, що просто не помічав раніш. А тепер я милувався нею.

Її мати була ірландка з Тіпперері, а батько — німець. Лагідний, добрий чоловік, він приїхав до Австралії в складі німецького оркестру, де грав на фаготі.

Мати вдалася в свого батька: таке саме русяве волосся, такий самий приємний, привітний вираз обличчя.

Вітри й дощі під час зимових поїздок вкрили зморшками її обличчя, що не знало ніякої косметики — не тому, що мати не вірила в неї, а тільки тому, що на косметику не вистачало грошей.

Підійшовши до ліжка, мати, мабуть, помітила моє збентеження.

— Я хотіла б тебе поцілувати, — прошепотіла вона, — але тут забагато людей, і всі дивляться на нас… Тож вважаймо, що ми поцілувалися.

Батько вмів слухати інших, але, відвідуючи мене, брав на себе роль оповідача; зате, коли приходила мати, більше говорив я.