Мене дивувало, що доктор Робертсон щодня вбирався по-святковому. Я навіть полічив його святкові костюми і виявив, що їх у нього аж чотири. З того я зробив висновок, що він, напевно, людина дуже багата й мешкає в будинку з газоном. Я знав, що всі багатії мешкають у будинках з газонами й їздять у кабріолетах на гумових шинах.
Одного разу я спитав доктора Робертсона:
— У вас є кабріолет?
— Є, — відповів він.
— На гумових шинах?
— Еге ж.
Після цього мені було важко з ним розмовляти. Всі мої знайомі були бідняки. Я знав, як звуть багатіїв, бачив, як вони проїздили повз наш будинок, але вони ніколи не помічали бідняків і не розмовляли з ними.
— Місіс Каррудерс їде! — кричала моя сестра, й ми з нею прожогом бігли до воріт, щоб подивитися на запряжений парою сірих коней екіпаж з кучером на передку.
Здавалося, повз нас проїздить сама королева.
Мені легко було уявити собі, як доктор Робертсон розмовляє з місіс Каррудерс, але я не вірив, що й ми з ним можемо зрозуміти одне одного.
Шкіра в нього була бліда, неторкана сонцем, трохи темніша на щоках, які він голив дуже старанно. Мені подобались його очі — ясно-блакитні, із зморшками, особливо помітними, коли він сміявся.
Його довгі вузькі пальці пахли милом і були холодні на дотик.
Він обмацав мою спину й ноги, запитуючи весь час, чи мені не боляче, потім випростався і, дивлячись на мене, сказав сестрі:
— Викривлення вже досить значне, уражена частина спинних м’язів.
Ще раз оглянувши мою ногу, він скуйовдив мені чуба й сказав:
— Все це ми тобі вирівняємо. — А тоді до сестри: — Треба буде вирівняти гомілкову кістку. — І, взявши мене за кісточку, повів далі: — Ці сухожилля доведеться вкоротити, а ступню підняти. Ми переріжемо їх у цьому суглобі.
Він повільно провів пальцем по шкірі над коліном.
— Вирівнювати будемо тут.
Я назавжди запам’ятав цей рух його пальця, бо там, де він провів лінію, потім з’явився рубець.
Уранці напередодні операції він зупинився біля мого ліжка й сказав старшій сестрі, що супроводжувала його:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Я вмію стрибати через калюжі» автора Алан Маршалл на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Алан Маршалл Я вмію стрибати через калюжі“ на сторінці 21. Приємного читання.