TextBook — Я можу здивуватися. І ти теж.
— Томас ніколи не казав, що ти такий самовпевнений.
— Ті крихти зухвалості, що маю, я зберіг цілковито задля тебе.
— Чому?
«Бо я тебе боюся», — подумав я, але не вимовив цього.
Ми знайшли притулок у маленькій кав’ярні поряд із театром «Пілорама». Розташувавшись за столиком біля вікна, ми замовили сандвічі з шинкою по-горянському та каву з молоком, щоб зігрітися. Метрдотель, худорлявий молодик з обличчям бісеняти, з послужливим виглядом наблизився до нашого столу.
— За цим столиком замовляли сандвічі з шинкою?
Ми кивнули.
— Перепрошую, але мушу повідомити від імені адміністрації, що в нас не залишилося й шматочка шиночки. Можу запропонувати свіжі бутерброди з білим, чорним або сірим хлібом та свининою. Може, бажаєте фрикадельок? Іще в нас є мариновані сардини — для тих, хто не вживає м’яса через релігійні переконання. Оскільки сьогодні п’ятниця...
— Насправді мені вистачить і кави з молоком, — сказала Беа.
Я ж помирав з голоду.
— А можна подвійну порцію пікантної картоплі з хлібом?
— Уже несу, пане. І вибачте, будь ласка, за нестачу продовольчих запасів. Зазвичай у нас є все, навіть більшовицький кав’яр. Але ж цього вечора — півфінал європейського кубку з футболу. Знатна гра. У нас сьогодні дуже багато відвідувачів.
Із цими словами метрдотель, церемонно вклонившись, пішов виконувати замовлення. Беа замислено проводжала його поглядом.
— Звідки цей акцент? Хаен?
— Набагато ближче: Санта-Колома-де-Ґраманет, робітниче передмістя Барселони, — точно визначив я. — Ти нечасто користуєшся метро, правда?
— Батько каже, що в метро повно покидьків, і якщо ти сам, тебе ошукають цигани.
Я вже збирався був дещо відповісти, але вирішив стримати язика. Беа засміялася.
Як тільки принесли каву та їжу, я накинувся на них, навіть не думаючи вдавати з себе витонченого принца. Беа не їла нічого. Обхопивши руками філіжанку з паруючою кавою, вона спостерігала за мною з ледь помітною посмішкою — щось середнє між цікавістю та здивуванням.
— То що ти збираєшся мені сьогодні показати?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Тінь вітру» автора Карлос Руїз(Руїс) Сафон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Місто примар“ на сторінці 44. Приємного читання.