Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Бажання — вижити. Вижити за будь-яку ціну.

На війні місто — майданчик для ігор. Воїн починає розуміти, що потрапив у гру, де ставка на його шкуру. У крові адреналін. Це робить скаженим і розгойдує маятник до неймовірних меж. Людина, яка скоює воєнні злочини, внутрішньо повністю перебудовує поняття про добро і зло.

Є вислів: війна все спише. Це перша заповідь воїнів-загарбників. Заповідь воїнів-захисників: помста, помста і знову помста. Але ті й другі варті одні одних.

Квіточка ніколи не була заміжньою. У Чечні в дівчини до двадцяти років часто вже кілька дітей. Квіточка вчилася, віддаючи перевагу навчанню перед сім’єю та дітьми. У плітках Квіточка помічена не була, але сьогодні мені піднесли новий «гумор» нашої редакції. Виявилося, Квіточка недарма прийшла в колектив! Я довідалася про себе те, про що навіть не могла здогадатися: виявляється, я встигла «знятись» у кіно! Квіточка це «бачила» особисто!

Виявляється, в 1994 р. я, семирічна (хоча мені мало б бути дев’ять років!) дитина-росіянка, у фільмі невідомого режисера співала пісню (дослівно цитую Квіточку) — «Ла Іллаха Ілла Ла». Мені навіть захотілося таку неймовірну ахінею якось особливо відзначити за талант і драматургію, але я стрималась.

А в інституті якраз розпал знань. Розцінки лежать у методиста. Рівним красивим почерком написано:

Залік — 300 рублів

Іспит — 500 рублів

Курсова робота — 600 рублів.

— У зв’язку з воєнним станом у республіці на хабарі знижка! — пояснила дівчина в кабінеті.

Ось розклад для нашої групи на завтра:

О 9.00 — лекції;

О 9.00 — здавання контрольної роботи;

О 9.00 — залік.

Щоб усюди встигнути, треба мати здібності героїв роману «Майстер і Маргарита» і літати повітрям! На крики студентів про несправедливість методистка знизала плечима й гаркнула:

— Геть!

Ми випарувались в одну мить.

Студенти з моєї групи зляться, що я не плачу хабарів. Так не маю чим! Ніколи не платила. Я навіть жартую з однокурсників: «Шкода, не я у вас викладачка». Хоча дещо в позитивний бік змінилося: деякі педагоги, запобігливо всміхаючись, ставлять дурням-студентам заліки «просто так». Бояться.

Та дівчина, через яку була стрілянина й поранили вчителя, вчитися продовжує, як нічого й не було!

Чому?!