Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Але книжки не забув: приніс мені «Багатство позаземних ресурсів», «Всесвіт», «Дивовижну гравітацію».

З Ді Капріо вийшов інцидент. Ми з цим хлопцем-чеченцем гралися — зазвичай стріляли одне в одного зі шприців водою та з водяних пістолетів.

І раптом сьогодні з’являється цей вищезгаданий і мене та мою маму обливає з голови до ніг. Кухоль на півтора літра! Я, звичайно, за таку зухвалість на нього накричала, і ми посварились. Але надвечір знову стали гратися.

А вчора з ряду, де торгує чоловік нашої сусідки, багатодітної Фатими, приходили мама й сестра іншого хлопця-чеченця (він теж увесь час мене водою поливає, грається). Просили мене за дружину! Йому, хлопцеві, 15 років! Ми дали йому прізвисько Малюк. Моя мама посміялась і сказала, що ще рано.

Буратино дізнався, що я зву його Буратино, і образився страшенно. Ага. Але потім заспокоївся і придумав мені прізвисько Цибуліно.

Ішов дощ і знову поливав нас усіх!

Бачили російського хлопця Дімку (дружка Кассі). Він збирає пляшки на ринку і здає. Так його родина купує хліб!

Бувай.

Виявилося, що в Буратино є дружина! Який брехун (усім на ринку розповідав, що немає)! Ми будемо звати її Мальвіна. Вона — худенька скромна чеченка з великими очима. Є син, маленький.

Сьогодні Буратино купив синові кепку. Дуже гарненьку. Мені так прикро, що він, на жаль, такий дорослий. І такий побрехунчик! Але, попри все, він мій друг!

Бачила злодюжок Мурзилку та Вужа. Вуж став підпрацьовувати вантажником. А Мурзилка й далі краде. Мама і я подорікали їм, як змогли. Вони швидко відкланялися.

P. S. Вітчим Руслан удома. Знову не має роботи. Коли він не заробляє грошей, він соромиться їсти. Тільки чай п’є. Нічого не їсть. Він вважає, що, якщо чоловік не може принести в дім їжу, він має не їсти. Хоч як його мама вмовляє, він наполягає на своєму. Упертий! Чеченець!

Поля

Мама познайомилася з Ящіркою та Рижухою. Вони попрохали в мами грошей на пиріжок. Мама дала. Вони розповіли по секрету, що були заміжні, а тепер нікому не потрібні й займаються надавнішою професією. Мають «хазяйку». Вона збирає таких дівчат і підсилає до чоловіків на ринку. Вони віддають «хазяйці» всі гроші, а вона трохи розподіляє їм на їжу — скільки сама вважає за потрібне. Вони весь час голодні й дуже худі.

Яке страшне життя!

P. S. Мій вітчим запевняв, що в будинок учора влетіла блискавка і він її бачив. Але вона не завдала йому шкоди. Тепер він сумний. Він каже, що це знак.

Прийшов друг мого вітчима. Отой, що вірить у джинів. Сидить із Русланом, п’є чай. Мама їм бутерброди подає. А вони розсілися, прямо королі, і раді!

Буратино зізнався моїй мамі, що закохався в Ящірку. А вона ж «упала на дно», і, якщо дізнається дружина, Ящірку можуть убити! Її ніколи не дозволять узяти за другу дружину, адже вона «така». А Буратино її жаліє: чоловік бив Ящірку — вона пішла від нього, а рідні не прийняли назад, і вона потрапила до «хазяйки».

Адже в нас дівчата окремо від рідні не живуть — це ганьба! Якщо родина відмовиться від тебе, ти мов прокажений, мов бите скло, і кожен може зробити з тобою будь-що.

У Ящірки був день народження! Нам розповів Буратино. Виповнилося «бабусі» 15 років! Вона всього на один рік старша за мене! Мама передала для неї пиріжок із капустою, а Хабіба, яка завжди називала Ящірку повією, потайки передала для неї красиву помаду та шматочок торта.