Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Залунали і жарти, і сміх,

І Амур із-за трону Нептуна

Розглядав хитрувато всіх.

І пускав свої гострі стріли

Він із влучного лука в серця,

Щоб тритонів співи бриніли,

Щоби щастя не знало кінця.

Афродита — дочка моря й сонця —

Всіх сліпила своєю красою.

Хто зустріне її випадково,

Той не матиме більше спокою.

Вигравало кольє зі смарагдів,

Сукня мінилась пурпурова.

З ворожінь чарівниці-Наяди

Вона слухала кожне слово.

Так і сяє від усмішок зала,

Блискотить від алмазних букетів.

І хто знає, що він там не зайвий,

Хай з’являється теж на бенкеті!

Вирушаймо удвох, коли хочеш,