Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Маліка маму спитала:

— Там стріляли. Кого вбили?

— Нікого. Усі втекли, — відповіла мама.

Маліка сказала, що їхня родина виїде з міста до села.

Чому Єльцин і Дудаєв не домовляться? Єльцин — це дядько один, а Дудаєв — це наш президент. Єльцин живе в Москві й хоче тут воювати. А Дудаєв тут живе. Дудаєв красивий!

Поля

Ми ходили на хлібозавод. Дуже стріляли, і літаки кидали бомби. Гухкало. Ми принесли хліба. Дали тьоті Валі, бабі Ніні та Юрію Михайловичу, дідусеві з другого поверху.

Потім я йти не хотіла, а мама мене потягла. У центрі будинок. У нього бомба влучила. Там старі лежать унизу. Росіяни. Вони з фашистами воювали. Тепер ніхто не може їх дістати. Немає підйомного крана. А будинок упав. Поверхи впали!

Мама мене тягла, а я не хотіла. Я боялася, що почую їхні крики й не спатиму ніколи. Там горіли свічки біля будинку й була їжа в мисочках. Три дні люди чують крики, а врятувати ніяк не можуть. Просто молилися. І всі плакали. Дуже страшно.

Поля

Мама була на базарі «Берьозка». Там казали, що російських солдатів мешканці десь не пускали і вони вбили когось. З однією тьотею щось погане зробили. І всі тепер перелякалися.

Літаки бомби кидають на нас!

У нас живуть сусіди: їм страшно високо жити. До нас прийшли. Бабуся Оля, бабуся Зіна, Альонка з мамою прибігають і біжать назад (у них удома стара бабуся Римма). З будинку навпроти прийшли до нас бабуся Ніна та її дочка тьотя Варя зі світлим волоссям. І діти тьоті Варі: Мансур, Юрочка і Башир. Башир за мене старший на рік. Ми ходили з ним до школи № 55.

А Мансур старший за мене на п’ять років. До них додому снаряди влучили. І стіна впала. Тепер їм жити немає де. Вони в нас живуть. У нас однокімнатна квартира. Ми спимо по черзі на одному дивані. По дорозі сунуть танки і стріляють. Мама дістала ялинку. Новий рік!

1995

Настав рік Свині! Зодіак такий.

Усю ніч стріляли по будинку. Ми лежали в коридорній ніші. Там немає вікон. До цього сиділи на санчатах, на підлозі у ванній. Будинок трясся. Горів. Танки сунули трасою, стріляли. Скрегіт страшний. Мансур із хлопцями бігав дивитись на танки.

Літаки кидали бомби. А потім так бухнули снарядом, що на кухні з вікна впала ґратка. І впала вона на маму, бабусю Ніну й тьотю Варю. Вони на підлозі святкували Новий рік. Тепер у них голови розбиті.

Я малюю портрет Мансура.

Поля