Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Потім я бачила Вадикову бабусю. Її звати Аксінья. З Вадиком я дружила. Катала його на санчатах, коли зима. Він же маленький!

А потім вийшла якось, а мені назустріч біжать хлопці: Вітя і син дяді Умара. Кричать:

— Вадик горить! Вадик горить!

Я подумала, сад у Вадика горить. Уже горіли сади за будинком. Сухо, дощу немає. Пішла до Вадикової бабусі. Сказала:

— Сад ваш горить.

Вона відповіла:

— Нехай горить!

Тому що була пожежа, і тато Альонки згорів там: пожежу в саду гасив сусідам. От.

Потім ми пішли гуляти: я, мама й Альонка. Були в парку і їли морозиво. Прийшли додому, а тут Сашка з другого поверху їде на велосипеді. Кричить:

— Вадика знайшли!

Мама не зрозуміла, і я теж, а Сашка сказав:

— Його замкнули в саду в сараї Вітя й Васька та підпалили. Він згорів! Живцем.

Я сказала, що неправда. Я бачила Ваську. Він в Альонки телевізор дивився. А назустріч мені бігли Вітя й син дядька Умара. Світленький чеченець.

Васька не палив нікого. Він мультики дивився! А родина Вадика в міліцію написала на батьків Васьки. Тому, що батьки Віті — п’яниці. Вітя дегенерат. А Васька нормальний.

Вадика поховали в труні з закритим віком. Тільки фото було.

На ринку були люди зі зброєю. Щось шукали. Усі злякалися.

Я пішла до нової школи. У класі багато дітей. Є дівчинка Діана. Її мама вчителька. Діана всіх б’є й відбирає сніданки. Рве зошити. У мене теж порвала зошит.

Я так хвилювалася на диктанті, що переплутала слова. Дуже боюся трійки. Мама може побити.

Зате мій твір усім сподобався. Його читали навіть старшокласникам в інших класах. Сказали, просто чудово! Я написала, що настала осінь. Кожен листок живий. Він зберігає в собі історію свого життя.

Поля