Розділ «Поліна Жеребцова Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994–2004 рр»

Стріляють, але я звикла. Не боюся. Коли близько гримить, бабуся Ніна співає пісні або читає частушки з поганими словами. Усі сміються, і не страшно. Бабуся Ніна — молодець!

Ми в під’їзді, на пічці з цегли готуємо. Я дивлюся на вогонь і думаю: там живуть саламандри.

Ми замурзані, брудні. Усі речі в кіптяві. По воду ходимо за будинки, на труби. Іноді лежимо на землі, щоб не вбили. Так треба.

Бабуся Римма хворіє. Це Альончина бабуся. Я бігаю до них у другий під’їзд. У них буржуйка! А в нас дуже холодно. Ми спимо в чоботах і пальтах. Робимо каганець у банці: там ґніт і гас. Так не темно вночі й можна шепотітися, поки літаки кидають бомби.

Усе горить. Бомби з неба.

Убило тьотю в провулку, і з іншого будинку родину вбило. Люди помирають, коли йдуть по воду, шукають хліб.

До нас приходив якийсь чоловік, просив гас. Мама не дала.

Нас багато. Їсти немає чого. Мама та інші люди ходили на базу. База — це таке місце, там морозиво в ящиках. Його всі грабують. І мама принесла з тьотею Валею. Ми розігріли й пили з перепічкою. Дуже смачно.

Сніг топимо. Тільки його мало. І він якийсь несмачний. От раніше бурульки були смачні! А цей якийсь горілий, сірий. Мама каже, від пожеж.

На зупинці «Нефтянка» бачили дівчину-чеченку з рудою косою. У неї на голові зелена стрічка. А в руках маленький автомат. Дівчині років шістнадцять. Вона воює за Ґрозний. З нею був хлопчик, молодший за неї. Мабуть, брат.

Дід на зупинці сказав:

— Вона захищає Батьківщину. Ти підростеш, і ти будеш! — і вказав на мене пальцем.

А мама сказала:

— Гарна дівчина. Дай Боже їй успіху!

«Руда» почервоніла й пішла.

Ще я дізналася, що малий автомат називається «тюльпан». Зовсім як квітка!

Їжі ніде немає. Хліба немає. Бабуся Ніна добула капусти. Ми їмо капусту! Мені скоро 10 років.

Поля

Мансур показував ракетницю. Це трубка. Нею подають сигнал. Він знайшов її надворі.

Дядько Султан, тато Хави з першого під’їзду, впіймав десь курку, зварив її у великому відрі й давав усім попити бульйону. І нам дав. Ми відразу всі накинулись і з’їли. Тобто попили води від курки. О, як чудово! Дядько Султан ще дав дві картоплини!!!