Зрив

  Я був вражений, гра відкрилася для мене абсолютно з іншого боку. А втім, яка до біса гра? Це світ, в якому живу я і ще кілька десятків, а то і сотень тисяч зірваних. І це тільки сьогодні, а скільки їх буде завтра? І світ цей дуже молодий, тут найбільші золоті жили не тільки не вичерпані до дна, а ще навіть не знайдені. І до речі, по темі останньої розмови, закралася в мене одна ідейка...

  Тим часом Ерік жадібно знищував вміст своєї таці. Зникла тарілка з сибірськими пельменями, добре пішли млинці з чорною ікрою, був з ностальгією обнюханий смачно схрумканий пухирчастий солоний огірок.

  Я залишився вірним собі. Від щирого серця вручив один лайк господині тазика з олів'є, за що був нагороджений ще однією мега-тарілкою, яку, під здивованим Таніни поглядом змолотив з неменшим апетитом.

  Таня свої медальки не тільки зберегла, але навіть збільшила їх кількість. Якийсь солодкуватий ельф схилився в поклоні, пробелькотів щось про неземну красу і повісив стрічку на шию дівчини. Я з подивом відчув, як шерсть на загривку стає дибки. Звір всередині мене прокидався і здивовано оглядав худого хлюста. Хм, я ревную? Таня, тонко відчувши, що ситуація загострюється, міцно вхопила мене під лікоть і, прохолодно подякувавши ельфові, потягла мене геть.

  На наступному майданчику, куди наш караван привів Ерік-криголам, проходив конкурс краси серед вихованців. Народ виставляв горгон, петів, фамільярів, коротше всіх, кого тільки були в стані закликати. Ерік з гордістю ткнув пальцем в камуфльованого і броньованого по самі брови їздового ведмедя.

  - Мій Бетеерчик!

  Побачивши, що на шиї ведмедя бовтаються три медальки, радісно заволав:

  - Клює! Ти диви, який улов!

  З почуття солідарності ми повісили ведмедю ще по одному лайку.

  Ерік розчулився.

  - Викликай свого ведмедика, будуть в парі стояти! Може, нароблять нам маленьких бетеерчиків!

  - Тільки якщо у тебе дівчинка! - Відрізав я. - Бо мій Гумунгус явний хлопчик. Ні, не буду я в тебе хліб відбирати, та й ведмедик твій колоритніший, моєму з ним не зрівнятися.

  Ерік явно був задоволений і більше не став мене вмовляти. А я тим часом перебирав Камені душ. Зараз я вам покажу домашнього улюбленця! Так, черв'як, явно не те, демон це вже цікавіше, цербер теж прикольно, особливо якщо поруч геть з болонками поставити. О! Суккуб! Еротична демониця, видатних форм і в минималістичному одязі, з симпатичними ріжками і невеликими крилами за спиною. Камінчик, правда п'ятдесят третього, шкода... Ну да лади, у мене, якщо чесно, ще багато. Стиснув камінь в руці і прочитав закляття виклику.

  Земля розступилася, на мить промайнули спекотні вогні інферно, війнуло сіркою. Народ злякано кинувся в сторони. Н-да, при житті дама була цікавішою. Ну й добре, що шкіра стала темнішою і губи чорні, так, до речі, навіть гарніше! Але ж пет призвав майже на максимумі - п'ятдесят шостого рівня. Ні щоб при фармі так перло!

  Ерік захоплено заплескав руками.

  - Супер! У нас, в світлій гілці клану, некросів майже немає, так, пара нубівських мазохістів. Ось нехай народ подивиться на демоницю, далеко не всі бачили. Більше половини населення замку - не бойовики. Крафтери, фінансисти, аналітики, родичі та інші вишивальники хрестиком.

  І дійсно, навколо нас почав збиратися натовп. На тлі всяких грифонів, єдинорогів, вовків і ведмедів тварюка інферно виглядала особливо вражаюче. До нас протиснувся наряд внутрішньої варти, залучений нездоровим ажіотажем. Переконавшись, що все в порядку, взяли під козирок і злиняли пильнувати далі.

  - Ерік, що там далі за програмою?

  Воїн на секунду завмер.

  - Скоро буде оглядова екскурсія по замку, але краще я вас сам зараз проведу, де можна. Більше побачите, та й штовхатися не доведеться.