Зрив

  "Н-да, шкода. Ну, не особливо й розраховував".

  Вийшли на арену. Суддя наклав на нас Глобальне Обнулення Магії і включив таймер. Хвилина на ребаф і медитацію. Я повісив бафи на пета, чим обмежився. Енчантер ж тужився, магуючи щось до самого упору. Боюся, це йому мало чим допоможе. Фас, красуня!

  Двадцять шість секунд. Ще довго бігав насправді. Довелося законтролити його, прив'язавши до землі.

  Ерік остаточно увійшов в роль, махав мені в обличчя рушником, навіть намагався масажувати плечі через сталевий нагрудник. Таня сиділа на лавці з глядачами, і навіть звідси мені було видно її захоплене обличчя. Чи міг я ще місяць тому подумати, що стану брати участь в турнірі, дама серця буде схвильовано притискати руки до грудей, а товариш скоромовкою видавати настанови перед черговим боєм? Та ні в життя. Я думав би тільки про біль, таблетки і швидку смерть. Не знаю, чим закінчиться вся ця епопея з Вірт-світом і другим життям, але я ніколи не буду скаржитися і каятися в своєму рішенні.

  Наступний бій також був не складним. Тобто візуально він дався мені насилу, Станіславський аплодує. Клерик п'ятдесятого рівня протримався хвилин шість, встигнувши чотири рази за бій повністю відновити своє здоров'я. Я махав мечем, іноді навіть потрапляв, зрідка кидав на противника ДОТи, в загальному, розважався щосили. Але лікар - не вбивця, і шансів у нього було небагато, особливо враховуючи, що док явно обрав нелегкий шлях групового, а згодом рейдового клерика.

  - Увага, ви перемогли в 1/8 Гостьового турніру Східного Замку.

  - Отримано 100 очок Слави!

  Перед цим боєм я уточнив у Еріка шанси тоталізатора. На цей раз ставки були.

  - Чотири до одного на тебе. - Тобто я ставлю чотириста, і в разі перемоги отримую п'ятсот?

  - Ага. Я подумав і вирішив поставити всю готівку. Свого програшу в бою з лікарем я не бачив.

  - Ерік, у мене вісім сотень є, постав їх на мене, пліз. Зайві двісті золотих не завадять. Воїн оцінююче подивився на мене.

  - Упевнений?

  - Повністю.

  - Лади, тоді я теж на тебе поставлю. Не підведи.

  Тому тепер, після бою, Ерік так радісно плескав мене по плечах, що я з тривогою поглядав на нагрудник, чи не прогнувся метал?

  - П'ять сотень як з куща! Братчик! Та ти молодець! Хто там у нас наступний?

  А ось тут ми посмутніли. Теорія ймовірностей, примхлива дама, звела нас з одним з фаворитів турніру - добре обвішаним воїном шістдесят третього. Хлопець був розгойданий як дамагер, в руках тримав два клинки, і сунутися до нього в ближній бій було явно непереливки. Тим більше що зараз він був повністю готовий до бійки саме з гравцем, і комплект броні надів, заточений під ПВП. Питання в тому, за кого він мене мав? Якщо за лицаря, тоді комплект у нього силовий, розрахований на броню і міць удару. А якщо за мага, тоді напевно надів шмаття на посилення опору до магії. Я ж начепив свій звичайний робочий комплект, і зараз мені знадобиться все, що можу видати, по максимуму.

  - Який курс?

  Ерік зрозумів мене правильно.

  - Сім до одного. На чию сторону я перепитувати не став.