Розділ «Середа»

Вона подалася вперед, щоб він поцілував її. Він хотів лише злегка торкнутися її щоки, але вона підставила губи, і коли їх уста зустрілися, міцно обхопила його руками. «Стережись!» — майнуло в його стуманілій свідомості. Вона горнулася до нього всім тілом, тендітна, п’янка, податлива. Дівчина? Ні: жінка! Всі м’язи його дзвеніли, думки плуталися. Він пам’ятав тільки: «Міс Прейскотт — кошенятко — обійми тигриці…»

Зібравши всю свою волю, він відсторонив Маршу і, лагідно взявши її за руки, сказав:

— Я мушу йти.

Вона провела його до тераси. Прощаючись, він мовчки пестливо торкнувся рукою її волосся. Вона прошепотіла:

— Пітере, любий…

Коли він збігав сходами вниз, йому здавалося, що він летить на крилах.

14

О 22.30старший готельний детектив Огілві перевальцем увійшов у підземний тунель, що з’єднував головний корпус «Сейнт-Грегорі» з гаражем.

Він обрев цей шлях замість зручнішого наземного переходу з першого поверху, щоб якомога менше людей бачило, куди він іде. Тій самій меті мала служити й обрана година: на цей час мешканці, що виїздять кудись машинами, вже роз’їжджаються. Крім того, десь о цій порі припиняється потік приїжджих — принаймні тих, що подорожують автомобілями.

Огілві запланував свій від’їзд у «ягуарі» герцога Кройдонського на першу годину ночі. Але перед тим він мав ще здійснити одну операцію, по змозі без свідків.

Все потрібне для цієї операції гладун ніс із собою в паперовому мішку.

В понеділок уночі, коли «ягуар» збив жінку з дитиною, одна фара його розбилася. При цьому зовнішній обідок фари злетів і перебував тепер в руках поліції, а корпус її зсунувся. Щоб вести машину в темряві, треба було замінити оптичний елемент і якось закріпити корпус. Але звертатися в такій справі до ремонтної майстерні чи до механіка готельного гаража означало б лізти в петлю.

Вчора, вибравши час, коли в гаражі було безлюдно, Огілві оглянув машину — вона стояла в закутку за колоною — і вирішив, що, діставши оптичний елемент приблизно такого ж розміру, він сам зможе відремонтувати фару.

Потрібну деталь можна було б, звісно, купити в єдиного в Новому Орлеані торговця автомобілями, який продавав і «ягуари». Але, зваживши ризик, Огілві цей варіант відкинув. Хоч поліція ще не визначила марки розшукуваної машини, осколки фари не сьогодні-завтра заговорять. Слідчі не обминуть своєю увагою торговця «ягуарами», а той, безперечно, зразу пригадає, хто купував у нього цю деталь. Тим-то Огілві вирішив задовольнитися стандартним герметизованим оптичним елементом американського виробництва, який він придбав у магазині самообслуговування. За розміром цей елемент начебто підходив. Лишалося встановити й випробувати його.

Купівля лампи була лише одним епізодом заморочливого дня, який приніс старшому детективові і радість, і тривогу. Крім того, його змагала фізична втома — а попереду ж була безсонна ніч за кермом… Він утішав себе згадкою про двадцять п’ять тисяч доларів, з яких десять тисяч, як було домовлено, він вже одержав від герцогині Кройдонської. То була напружена, мовчазна сцена: герцогиня пихато, зневажливо передає пачки банкнотів, він, Огілві, квапливо пхає їх у портфель, а герцог, п’яний як чіп, стоїть, поточуючись, поряд, лупає очима і, мабуть, не усвідомлює, що, власне, відбувається.

На згадку про гроші гладунові теплішало на серці. Тепер вони були сховані в надійному місці, а при собі він залишив тільки дві сотні — на випадок, якщо в дорозі станеться щось непередбачене.

Тривога, що затьмарювала цю радість, мала дві причини. По-перше, Огілві добре розумів, що з ним зроблять, якщо впіймають у розшукуваному «ягуарі». А другою причиною був Макдермотів недвозначний наказ — не відходити далеко від готелю.

Нічна крадіжка, що, видима річ, свідчила про появу в «Сейнт-Грегорі» професіонального злодія, сталася так невчасно, що гірше й не придумаєш. Огілві зробив усе, що міг. Він повідомив міську поліцію, і детективи допитали потерпілого. Персонал готелю і, зокрема, інших охоронників було попереджено, а заступник Огілві дістав детальні інструкції про все, що треба зробити в екстреному випадку. І все-таки Огілві добре усвідомлював, що повинен бути на місці й особисто керувати всіма заходами. Завтра, коли Макдермот довідається про його від’їзд, скандал буде грандіозний. Зрештою, на скандал начхати, бо макдермоти приходять і йдуть геть, а Огілві лишається — з причини, відомої тільки йому й Уорренові Тренту. Ні, не скандалу боявся старший детектив, а надмірної уваги до своєї особи, розпитів про те, куди він зникав на кілька днів.

В один тільки спосіб крадіжка прислужилася йому — надала можливість іще раз відвідати поліційне управління, де він, ніби між іншим, поцікавився, чи є зрушення в розслідуванні вбивства на дорозі. Йому відповіли, що інтенсивні пошуки не припиняються, і як тільки слід буде знайдено, в операцію включаться всі наявні поліційні сили. Через газету «Стейтс-айтем» поліція звернулася до населення з новим закликом — негайно повідомляти про будь-який автомобіль з ушкодженим крилом чи фарою. Це означало, що непомітно вивести «ягуар» за місто буде тепер ще важче…

Пройшовши тунель, Огілві опинився в підземному ярусі гаража.