Розділ «Вівторок»

— Я вам вірю. — Він перейшов на діловий тон. — І хочу використати дещо з того, що ви мені розповіли.

— Як саме? — збентежено спитала вона.

— Я викличу тих чотирьох — Діксона, Дюмера та двох їхніх дружків — у готель і побалакаю з ними.

— А якщо вони відмовляться прийти?

— Прийдуть — ніде не дінуться. — Пітер уже знав, як їх примусити.

Марша, все ще стривожена, спитала:

— А не вийде так, що після того все місто заговорить про мене?

— Можу вас запевнити, що після нашої розмови у них взагалі пропаде охота балакати.

— Гаразд, — погодилася дівчина. — 1 дякую вам за все, що ви для мене зробили.

Їй полегшало на душі, і вона враз повеселішала.

Пітер, якому вже кортіло діяти, вирішив посидіти з дівчиною ще кілька хвилин, щоб до кінця заспокоїти її. Він сказав:

— Я мушу вам дещо пояснити, міс Прейскотт.

— Марша.

— Гаразд, тоді я — Пітер. — В даному разі, вирішив він, фамільярність можна виправдати, хоч взагалі готельним службовцям рекомендують уникати її в стосунках з малознайомими мешканцями. — Розумієте, в готелях робиться чимало такого, на що нам доводиться затуляти очі. Але таких неподобств, як учорашній випадок, дарувати не можна. І тут ми не пощадимо нікого — навіть наших службовців, якщо вони в них замішані.

Пітер знав, що в питаннях, які стосуються репутації готелю, Уоррен Трент буде цілком солідарний з ним і підтримає всі його заходи.

Власне, на цьому розмову можна було кінчати. Він підвівся й підійшов до вікна. Внизу лежала широка, велелюдна Кенел-стріт. Проїжджа частина її, розрахована на рух у шість рядів, була заповнена машинами, на тротуарах вирував людський потік. Пітер помітив, що представники HACK[9] знов пікетують якусь крамницю. Один плакат закликав: «Не купуйте в цій крамниці. Тут дискримінують людей». Пікетники з плакатами повільно походжали перед вітринами, й перехожі обминали їх.

— Ви недавно приїхали в Новий Орлеан, правда ж? — спитала Марша.

Вона теж підійшла до вікна, і він чув ніжний, тонкий запах її парфумів.

— Еге ж. Власне, ще не встиг навіть як слід вивчити місто.

І тут вона з несподіваним для себе самої ентузіазмом сказала: