Розділ «Вівторок»

— Є щось термінове?

— Не так, щоб термінове, але все — на сьогодні.

— Гаразд, хай тоді трохи полежать. Я попросив бухгалтерію переслати мені рахунок за люкс 1126-27, виписаний на ім’я Стенлі Діксона.

— Він тут. — Флора взяла зі столу конверт. — Столяр підрахував також приблизну вартість ремонту меблів, і я підшпилила його папірець до рахунку.

Пітер переглянув суми. Рахунок за номер плюс послуги дорівнював сімдесяти п’яти доларам. Збитків було заподіяно на сто десять доларів. Подаючи секретарці перший папірець, він сказав:

— Дізнайтеся, будь ласка, номер телефону за цією адресою. Телефон, очевидно, записаний на його батька.

На столі в нього лежала нерозгорнута ранкова газета — «Таймс-Пікаюн». Коли Флора вийшла, він розгорнув її, і в очах зарябіло від чорних заголовків. Учинений вчора злочин на шосе став подвійним убивством: мати загиблої дитини померла над ранок у лікарні. Пітер швидко перебіг очима репортаж, який, власне, повторював те, що вони з Крістіною почули вчора від полісмена. «Поліція ще не натрапила на сліди машини чи вбивці-водія, — писав репортер. — Слідчі надають великої ваги свідченню одного перехожого, який встиг помітити „чорний автомобіль низької посадки“, що розвинув шалену швидкість через кілька секунд після вбивства». Газета додавала, що органи поліції міста й штату об’єднаними зусиллями розшукують машину, яка відповідає цьому описові й має, очевидно, певні пошкодження.

Пітер подумав, чи прочитала це повідомлення Крістіна. Побувавши на місці трагедії, він ніби став її свідком, і, може, саме тому брав це так близько до серця.

Флора принесла потрібний йому номер телефону, і Пітер, відклавши газету, набрав його по міському апарату. Соковитий бас відповів:

— Помешкання Діксонів.

— Мені потрібен містер Стенлі Діксон. Він вдома?

— Дозвольте дізнатися, хто говорить, сер.

Пітер назвав своє прізвище й додав:

— Від готелю «Сейнт-Грегорі».

Запала пауза, він почув, як віддаляються від апарата несквапні кроки, потім, так само несквапно, його співрозмовник повернувся.

— Дуже шкодую, сер, але містер Діксон-молодший зараз зайнятий.

Пітер з металом у голосі промовив:

— Тоді перекажіть йому: якщо він не підійде до телефону, я негайно подзвоню його батькові.

— То, може, ви зразу…

— Ви чули? Перекажіть йому мої слова.