— Замовкни! Замовкни, ти… ти, розпуснику! — Її обличчя пополотніло, голос зірвався на вереск. — Хай поліція натрапить на твій слід, нехай тебе схоплять, нехай тобі дадуть десять років!
6
Коли Олберта Уеллса перенесли до номера 1410-го, прибув готельний лікар д-р Аронс — огрядний, добродушний, огорнутий майже видимою хмарою алкогольних випарів. Він з готовністю прийняв пропозицію доктора Аксбріджа, який сказав, що може завтра навідатися до хворого в ролі консультанта і вхопився за його пораду застосувати кортизон як засіб проти рецидиву. Доктор Аронс сам зателефонував медсестрі-надомниці («У мене чудова новина, люба! Ми знову працюватимемо разом»), і вона пообіцяла негайно приїхати.
Олберт Уеллс уже спав тихим сном.
Виходячи з Крістіною в коридор, Пітер чув, як доктор Аронс, що залишився чекати на медсестру, походжає по кімнаті і самими губами стиха наспівує арію тореадора («Пом, пом, пом-пом; пом, пом, пом-пом, пом-пом…»).
До півночі лишалося чверть години.
Прямуючи до ліфта, Крістіна сказала:
— Я рада, що ми залишили його в нас.
Пітер здивувався.
— Це ви про містера Уеллса? А що ж тут такого?
— Скільки є готелів, де зразу постаралися б збутися його! Ви ж знаєте їхні правила: тільки-но щось не так, адміністрація вмиває руки. Її цікавить тільки одне: час приїзду, час від’їзду й сплата рахунку. А до всього іншого — байдуже.
— Так то ж не готелі, а ковбасні фабрики. Для справжнього готелю головне — гостинність. І догляд, якщо мешканець потребує його. Найкращі готелі починали саме з цього. На жаль, про це тепер надто часто забувають.
Вона з цікавістю подивилася на нього.
— І ми, по-вашому, теж забуваємо?
— Атож! І неприпустимо часто. Якби моя воля, я б тут багато чого поставив з голови на ноги… — Він затнувся, збентежений цим, несподіваним для нього самого, вибухом емоцій. — Ет, я чогось розійшовся. Взагалі-то я держу ці бунтарські ідеї при собі.
— І даремно. Мовчати про такі речі, по-моєму, просто сором.
А втім, Крістіна й сама добре знала, що «Сейнт-Грегорі» функціонує далеко не ідеально й останнім часом існує, власне, завдяки своїй колишній репутації. До всіляких неполадок тепер додалися ще й серйозні фінансові труднощі, з яких хазяїн — Уоррен Трент — очевидно, вже не зможе викрутитися, якщо не вживе найрадикальніших заходів.
— Головою муру не проб’єш, — відказав Пітер. — Тим більше, що голова — одна, а мур — цегляний. У. Т. не схвалює нових ідей.
— Це ще не причина для того, щоб ховатися в кущі.
Він засміявся.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Готель » автора Артур Хейлі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „В понеділок увечері“ на сторінці 18. Приємного читання.