Кров ельфів

      - Гм… - Жовтець крякнув, відходячи від небезпечної теми. – Скажи мені, Єнніфер, коли ти востаннє бачила Геральта?

      - Давно.

      - Після війни?

      - Після війни… - голос Єнніфер трохи змінився. – Ні, після війни його не бачила. Довгий час… не бачила нікого. Ну, але до справи, поете. Якщо легко відкинути факт, що ні про що не знаєш і нічого не чуєш, а все таки хтось тебе витягує на світло, хоче здобути інформацію. Ти цим не занепокоєний?

      - Так.

      - Послухай мене – гостро сказала, стукнувши кубком об стіл. – Послухай уважно. Викресли ту баладу з твого репертуару. Не співай її.

       - Кажеш що…

       - Добре знаєш, про що кажу. Співай про війну з Нільфгаардом. Співай про Геральта і про мене, нам тим не зашкодиш, ні допоможеш, ані нічого не поправиш, ані не погіршиш. Але про Левенятко з Цинтри не співай.

       Зиркнувши щоб переконатись, чи якийсь з нечисленних о тій порі гостів заїзду не прислухається, вичекала, щоб дівка-прибиральниця пішла до кухні.

      - Намагайся уникати зустрічей сам на сам з людьми, яких не знаєш – тихо сказала. – З такими, які забули спершу привітатись від спільних знайомих. Розумієш?

       Злякано подивився на неї. Єнніфер усміхнулась.

      - Вітання від Дійкстри, Житцю.

       Бард одразу полохливо подивився довкола. Його здивування було виразним, а міна забавна, бо чародійка дозволила собі досить капосну усмішку.

       - При оказії – шепнула, перехилившись через стіл – Дійкстра просить про рапорт. Повертаєшся з Вердену, а Дійкстрі цікаво, про що там говорять про дворі короля Ервілла. Просив тобі переказати, що цього разу рапорт має бути фактичний, докладний і в жодному разі не віршований. Проза, Житцю. Проза.

       Поет ковтнув слину, кивнув головою. Мовчав, задумавшись над питанням. Але чародійка випередила його.

       - Надходять важкі часи – промовила тихо. – Важкі і небезпечні. Приходить час змін. Прикро було б старітися з розумінням, що нічого не зроблено, щоб зміни, які йдуть, були змінами на краще. Правда?

       Погодившись кивком голови, прочистив горло.

Єнніфер?

Слухаю, поете.

Ті у хліві… Хотів би знати, ким були, хто їх послав. Вбила обох, але плітка ходить, що навчились витягати інформацію навіть з небіжчиків.