Кров ельфів

Давайте подивимося – чародійка натиснувши закрила стилет. – Один має жити. Маю до нього декілька питань.

Той – трубадур став над смердючим – ще живий.

Не думаю – рішуче сказала Єнніфер. – Тому я перерізала трахею і сонну артерію. Може щось в ньому ще шумить, але недовго шумітиме.

      Жовтець здригнувся.

Ти йому горло перерізала?

Якби я з вродженої обережності не послала вперед ілюзії, то я би там лежала.

Подивимося того другого… Твою маму.  Дивися, такий кавалок хлопа, а не витримав. Шкода, шкода…

Теж помер?

Не витримав шоку. Гм… Трошки занадто його присмалила… Дивись, навіть зуби обвуглились... Що з тобою, Жовтцю? Будеш ригати?

Буду – відповів невиразно поет, згинаючись і спираючись чолом на стіну хліву.

*****

Це все? – чародійка відставила кубок, нагнулась по рожен з курками. – Нічого не збрехав? Нічого не поминув?

Нічого. Крім подяки. Дякую тобі, Єнніфер.

       Вона подивилась йому в очі, злегка кивнула головою, її чорні блискучі кучері каскадом спадали з плечей. Вона поклала печену курку на дерев’яну тарілку і почала спритно розробляти її. Вона коритсувалась ножем і виделкою.

       Жовтець до цього знав тільки одну людину, здатну так само спритно їсти курку ножем і виделкою.  Тепер він бачив, де і від кого Геральт цього навчився. Ха, подумав він, не дивно, адже понад рік жив з нею в її будинку у Вендерберзі, перш ніж він пішов від неї, навчившись від неї не одного дивацтва. Стягнувши з рожна іншу курку, не роздумуючи відірвав ногу і почав гризти, демонстративно тримаючи обома руками.

       -  Звідки довідалась? – запитав. – Як тобі вдалося вчасно прийти мені на допомогу?

       - Я була під Блеобгерісом під час твого виступу.

       - Я тебе не бачив.

       - Не хотіла бути побаченою. Пізніше поїхала за тобою до містечка. Чекала на тебе, в заїзді, не вийшло перетнутись з тобою там, поки ти не пішов до цього притулку сумнівного задоволення та неминучого триперу. Однак зрештою я втомилась чекати. Крутилась двориком, де мені здалося, що чую голоси, що долинають з хліву.  Напружила слух, але потім виявилось, що це не якийсь содоміт, як спершу здалося, а ти. Гей, хазяйко! Ще вина, якщо можна!

       - Чую, вельможна пані! Вже лечу!