Розділ «Рівно північ»

— Ключ до всього… — Сем замислився. Він міркував, чи існують такі речі насправді, поза межами популярних книжок і фільмів, населених Хоробрими Психіатрами й Стурбованими Пацієнтами.

— Це правда, — наполягав Дейв. — Такі речі страшні своєю владою, Семе. Я не звинувачую тебе в тому, що ти не хочеш його шукати. Але знай, ти можеш знайти його, якщо захочеш. Цей вибір за тобою.

— Цього ти теж навчився в АА, Дейве?

Дейв усміхнувся.

— Ну, про це тут також говорять, — сказав він, — але, здається, саме цю частину Програми я знав завжди.

Наомі знову вийшла на ґанок. Вона усміхалася, а її очі блищали.

— Хіба вона не прекрасна? — тихо спитав Дейв.

— Так, — сказав Сем. — Без сумніву. — Він ясно розумів дві речі: що він закохується і що Дейвові Данкану це відомо.

— Вони так довго перевіряли, що я вже почала хвилюватися, — зауважила вона, — але нам пощастило.

— Добре, — сказав Дейв. — Тоді ви двоє рушайте до Стена Соумза. Бібліотека впродовж навчального року й досі зачиняється о восьмій, Саро?

— Так, я майже переконана, що так.

— Тоді я зайду туди десь о п’ятій. Зустрінемося біля заднього входу, коло вантажної платформи, між восьмою і дев’ятою. Що ближче до восьмої, то краще — і безпечніше. Заради Бога, намагайтеся встигнути.

— Як ти зайдеш усередину? — спитав Сем.

— Та вже якось зайду, не переживайте. Рушайте вже.

— Може, нам зателефонувати цьому Соумзу звідси? — запропонував Сем. — Щоб упевнитися, що він буде вдома.

Дейв похитав головою.

— Це не допоможе. Стенова дружина покинула його й пішла до іншого чотири роки тому, казала, що він одружений на роботі — непоганий привід для жінки, котра захотіла щось для себе змінити. Дітей у нього нема. Він точно стирчить у полі. Ідіть-бо вже. Не марнуйте час.

Наомі нахилилася й поцілувала Дейва в щоку.

— Дякую, що розповів нам, — сказала вона.

— Я радий, що зробив це. Мені дуже полегшало.