Розділ «Рівно північ»

— Справді?

— Це вартість оформлення читацького квитка для дорослих, — сказала вона. — Але квиток видають на три роки, а продовження його дії коштує лише п’ятдесят центів. То як, ти згоден?

— Звучить непогано.

— Тоді прошу сюди, — мовила міс Лорц, і Сем пішов за нею до столу видачі.

Вона дала йому заповнити картку — і він написав своє ім’я, адресу, номери телефонів і місце роботи.

— Бачу, ти живеш на Келтон-авеню. Чудово!

— Так, мені подобається.

— Будинки там дуже гарні й великі — тобі слід одружитися.

Його це трохи здивувало.

— Як ви дізналися, що я неодружений?

— Так само, як і ти дізнався, що я незаміжня, — сказала вона. — Її усмішка стала трохи лукавою, трохи котячою. — На підмізинному пальці порожньо.

— О, — незграбно мовив він і усміхнувся. Він подумав, що навряд чи це була його блискуча усмішка, і відчув, як теплішають щоки.

— Два долари, будь ласка.

Він дав їй дві банкноти. Міс Лорц підійшла до маленького столика, на якому стояла старенька, схожа на скелет друкарська машинка, і швидко надрукувала щось на жовтогарячому читацькому квитку. Тоді вона принесла його назад до столу видачі, пишним почерком написала внизу своє ім’я і поставила підпис, а тоді підіпхнула квиток до Сема.

— Перевір, щоб усе було правильно, будь ласка.

Сем так і зробив.

— Усе правильно. — Він помітив, що її звали Арделія. Гарне ім’я, і доволі незвичайне.

Міс Лорц знову взяла його новий квиток — його перший квиток із часів коледжу, та й тим він користувався коли-не-коли — і поклала його під об’єктив камери для мікроплівки поруч із картками, які вона витягла з кишеньок обох книжок.

— Ці книжки можна тримати лише тиждень, бо вони в рубриці «Тематичні довідники». Я сама придумала цю категорію для книжок, що мають такий високий попит.

— Порадники для ораторів-початківців мають високий попит?