Розділ «ІДЕАЛЬНА МЕЛОДІЯ»

– Так я і знав, – мовив Вілліс зловтішно. – Я передбачав, що апарат або вибухне, або станеться якась інша аварія, і ми не зможемо перевірити вашу історію.

Гаррі подивився на нього більше з жалем, аніж сердито:

– Апарат лишився цілий, – мовив сухо. – Але згодом стався безглуздий випадок. За це я каратиму себе довіку. Я надто захопився Гілбертовим експериментом і не стежив як слід за справами у фірмі. Він заборгував, а дізнавшись про це, наша бухгалтерія почала діяти блискавично. Я саме був кілька днів у відрядженні. Коли ж повернувся… Знаєте, що вони зробили? Їм вдалося домогтися судової постанови і конфіскувати все його майно. Це, звичайно, означало демонтаж “Людвіга”. Я побачив лише купу залізяччя. А все через кілька фунтів боргу… Мені хотілося плакати.

– Певна річ, – озвався Ерік Маїн. – Але ви забули про Гілбертового асистента. Адже він зайшов до лабораторії, коли там на повну силу звучала та злощасна мелодія. Як воно сталося, що вона не зашкодила йому? Тут, Гаррі, ви допустилися прорахунку.

Гаррі Пурвіс на мить замовк і передав свій кухоль, щоб його знову наповнили.

– Це що, перехресний допит? Я не торкався цієї подробиці, бо відповідь дуже проста. Саме через це я не маю ніякісінького уявлення, що ж то була за мелодія. Справа в тому, що асистент Гілберта – першокласний технік, але він не міг настроювати “Людвіга”, бо був із тих, хто зовсім не розрізняє звукових тонів. Для нього ідеальна мелодія важила не більше, ніж котячий романс.

Запитань більше не було. Кожен, думаю, мав бажання поринути у власні думки. Запала гнітюча тиша, перш ніж у “Білому олені” звично загомоніли. Я зауважив: минуло не менше десяти хвилин, доки Чарлі не почав знову насвистувати “Ля ронд”.

1956, The Ultimate Melody

ЗНАННЯ ТА ПРАЦЯ. – 1980. – №10

З англійської переклала Лариса БОЖЕНКО