Розділ «ПРИБОРКАНА ОРХІДЕЯ[2]»

Оповідання

“Та невже?” – вигукнула тітонька не ймучи віри.

“То ходімо ж, побачите, як на мене, то це – справжня сенсація!”

Тітонька недовірливо пирхнула, але пішла слідом за Геркулесом без подальших розпитувань. Двоє вівчарок, що доти заклопотано гризли килим, поглянули на неї стривожено і схопилися з місця, та Генрієтта відмахнулась:

“Усе гаразд, хлопчики, – владно мовила хрипкуватим голосом. – За хвилину я повернусь”.

А Геркулес подумав нишком, що то малоймовірно.

Вечір був темний, а світло в оранжереї вимкнене. Коли вони ввійшли, тітонька запихкала: “Геркулесе, бродяго, таж тут як на бойні тхне. Такого смороду я не чула, відколи підстрелила слона в Булавайо і ми знайшли його аж через тиждень”.

“Перепрошую, тітонько, – мовив Геркулес, підштовхуючи її вперед у темряву. – Це я підживлював рослини новим добривом. Воно дає разючі наслідки. Ступіть-но ще кілька кроків – я хочу, щоб це була справжня несподіванка”.

“А це не жарти?” – буркнула тітонька підозріливо, ступаючи вперед.

“Обіцяю вам, це не жарти” – відповів Геркулес зупинившись, і поклав руку на вимикач світла. Він бачив у темряві обриси орхідеї: тітонька була тепер на віддалі десяти футів від неї. Він почекав, поки жертва добре заглибиться в небезпечну зону, а тоді увімкнув світло.

То була моторошна мить перед тим як сцену залило світло. Тітка Генрієтта саме зупинилась і заклякла, руки в боки, перед велетенською орхідеєю. Спочатку Геркулес злякався, що вона відсахнеться до того, як орхідея почне діяти, але побачив, що тітка спокійнісінько стоїть собі й роздивляється, та ніяк не второпає, що то за чортівня така перед нею.

Проминуло цілих п’ять секунд, поки орхідея заворушилася. Потім плакучі вусики майнули вгору, але не так, як того сподівався Геркулес. Рослина міцно оповила ними себе, ніби захищаючись, і пронизливо запищала від дикого страху. Тієї ж миті, ледь не зомлівши від розчарування, Геркулес усвідомив страшну правду: його орхідея – безнадійна боягузка. Вона залюбки позмагалася б з диким звіром у джунглях Амазонки, та коли несподівано зіткнулася з Генрієттою, перелякалася всмерть.

Що ж до її гаданої жертви, то вона стояла й зачудовано споглядала дивовижне створіння, та скоро її подив змінився на гнів. Крутнувшись на підборах, вона погрозливо тицьнула пальцем на небожа й гримнула:

“Геркулесе! Бідолашка злякалася всмерть. Ти що, кривдив її?”

Геркулес стояв знічений, низько похиливши голову від сорому і поразки.

“Н-ні, тітонько, – нарешті забелькотів він, – гадаю, вона від природи нервова”.

“Ну то покликав би мене раніш. Я звикла мати справу з тваринами. З ними слід поводитись рішуче, але водночас і лагідно. Доброта завжди діє, поки вони відчувають, що ти – господар. Ну-ну, пустунчики, не бійтеся, тітонька вас не скривдить…”

Поринувши в безодню розпачу, Геркулес дивився і думав, яке то обурливе видовище. З дивовижною ніжністю тітка Генрієтта упадала коло бестії, пестила її, аж поки вусики розслабилися і пронизливий посвист ущух. Після кількох хвилин такого підбадьорювання хижачка начебто поборола свій страх. А коли Геркулес побачив, як один вусик потягнувся вперед і почав пестити грубі Генрієттині пальці, не витримав і втік, ковтаючи ридання…

Відтоді Геркулес – пропаща людина. Та найгірше те, що він сам став жертвою власного злочину. Генрієтта знайшла собі нову годованку і тепер надзвонювала йому не тільки в недільні дні, а й ще двічі або тричі на тиждень. Вона, схоже, не вірить, ніби Геркулес добре доглядає орхідею, і все підозрює, що він її кривдить. Тепер тітонько приносить м’ясні обрізки, що ними навіть її собаки гребують, а орхідеї вони смакують. Від смороду нема чим дихати вже не тільки в оранжереї, а й у хаті…

Тим, як усе скінчилося, завершив свою неймовірну оповідку Гаррі Первіс, задоволені принаймні дві сторони: орхідея просто щаслива, а тітонька Генрієтта знайшла собі ще щось – а може, когось? – над ким верховодити. Час від часу в колишньої мешканки джунглів трапляються нервові напади – коли якась миша забіжить до оранжереї, – і тітонька стрімголов мчить її втішати.

Що ж до Геркулеса, то він уже й не намагається кривдити котрусь із них. Схоже, він геть занидів і сам перетворився на тепличне створіння. І справді, замислено мовив Гаррі, він сам дедалі дужче скидається на орхідею. Звісно, на її безневинний різновид…

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оповідання » автора Артур Кларк на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПРИБОРКАНА ОРХІДЕЯ[2]“ на сторінці 3. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи