Розділ «ПРИБОРКАНА ОРХІДЕЯ[2]»

Оповідання

– Стрибучий Єгософат[5]! – заволав Геркулес, а він дуже рідко вдавався до таких крутих висловів.

Орхідея не виявляла жодних ознак життя протягом усієї наступної доби. Вона вичікувала, поки м’ясо притухне, а тим часом розвивалась її система травлення. Наступного дня плетиво з того, що мало вигляд коротких корінців, обснувало поживу. Як запала ніч, м’ясо щезло.

Орхідея скуштувала крові.

Коли Геркулес спостерігав за своїм скарбом, почуття його дивовижно плутались. Іноді йому ввижалися, ніби в нічному маренні, всілякі страхіття, уява малювала цілу низку нещасть: орхідея вже так зміцніла, що, потрап-но в її мацаки, там і кінець свій знайдеш. А насправді не було й тіні небезпеки. Геркулес обладнав трубопровідну систему й напував орхідею з безпечної відстані, а її чудернацьку поживу жбурляв так, щоб могла дотягтися до неї вусиками. Орхідея вже поглинала фунт сирого м’яса щодня, і годувальник потерпав на думку, що вона упорала б і куди більшу пайку, тільки дай.

Можна зрозуміти Геркулесову розгубленість та занепокоєння, але всі його страхи блякли й відступали перед відчуттям тріумфу, усвідомленням, що таке ботанічне диво трапило саме йому до рук. Він міг би стати – аби охота – найзнаменитішим колекціонером орхідей у світі! А що мислив він трохи обмежено, то й невтямки йому було, що не лише оранжерейна душа могла зацікавитись його плеканкою.

А вона вигналася вже футів шість заввишки і все підростала, правда, повільніше, ніж на початку. Всі інші рослини Геркулес відсадив геть з того закутка теплиці, де буяла орхідея – і не тому, що боявся, раптом вона виявить канібалістські нахили, а тому, що волів доглядати їх, почуваючись у цілковитій безпеці. Він напнув линву поперек центрального проходу, щоб не ризикувати і ненароком не ступити туди, де можуть вхопити його ті вісім ворухливих мацачків.

Було ясно: орхідея має високорозвинену нервову систему і щось таке, що дуже скидається на інтелект. Вона, приміром, знала, коли її мали погодувати, і всім своїм виглядом виявляла вдоволення. А найфантастичніше те – Геркулес вірив і не вірив власним вухам – що вона могла подавати голос. Траплялось, якраз перед тим, як він збирався її погодувати, йому вчувалось тоненьке посвистування – такого високого тону, що ледь сприймалося на слух. Мабуть, так посвистує щойно народжене кажаненя. І Геркулес намагався збагнути, для чого орхідеї голос: може, тими звуками вона принаджує здобич до своїх тенет? Коли так, то його цим штукарством у пастку не заманиш!

Поки на Геркулеса одне за одним сипались оті цікаві відкриття, тітка й далі затюкувала його, а її гончаки зацьковували: дарма Генрієтта запевняла, ніби вони виховані, як домашні – де там! Щонеділі пополудні вона, як звичайно, мчала вулицею на своєму “ягуарі” – один пес вмощувався біля неї, а другий розсідався мало не на весь багажник, – під’їздила до Геркулесового дому, вибігала нагору, перестрибуючи по дві сходинки враз, трохи не оглушувала небожа привітанням, ледь не паралізувала потужним ручканням і пускала сигарний дим йому в обличчя. Геркулес боявся, що колись раптом їй заманеться цмокнути його, та вже перебоявся, бо давно збагнув: таке ласкаве, жіночне поводження геть чуже її натурі.

Тітка Генрієтта зневажливо позирала на Геркулесові орхідеї: отак у теплиці марнувати своє дозвілля! Пасивна, нікчемна розвага – вважала вона. Коли їй хотілося випустити пару, вона вирушала на велике полювання до Кенії. Все це аж ніяк не надавало їй привабливості в очах Геркулеса, який ненавидів кривавий спорт. Від гнітючої неприязні до тітки він уже ледь не лусне, проте щонеділі пополудні слухняно готує для неї чай, удвох вони збавляють час і, принаймні зовні, здаються щирими друзями. Тітка Генрієтта ніколи й не підозрювала, що коли небіж пригощав її чаєм, йому частенько кортіло всипати їй труйки. Під отим грубим бойовим панцирем тітка мала дуже лагідне серце, і якби прочитала Геркулесові думки, це вразило б і засмутило її невимовно.

При тітці Геркулес і не заїкався про свого рослинного восьминога. Зрідка він показував їй найцікавіші зразки орхідей, але цю тримав у таємниці. Можливо, задовго до того, як у нього визрів той диявольський план, він підсвідомо готував для нього ґрунт…

Одного пізнього недільного вечора, коли гримотіння “ягуара” здаленіло в пітьмі й Геркулес угамовував свої розхитані нерви в саду, отут і сяйнула йому вперше, вже виразно окреслена, ця ідея. Він пильно придивлявся до своєї годованки, примічаючи, які грубі тепер у неї вусики – з великий палець завтовшки – аж тут перед очима постала така приємна фантастична картина! Уявилось, як тітка Генрієтта безпорадно борсається в лапах чудовиська, неспроможна вивільнитися з його м’ясоїдних обіймів. Ото був би ідеальний злочин! Ошелешений небіж прибіжить на арену подій надто пізно, щоб зарадити біді, а поліцейські, озвавшись на його розпачливий дзвінок, відразу збагнуть, що то не злочин, а всього-на-всього нещасний випадок. Звісно, буде розслідування, але підозри судового слідчого розвіються од самого вигляду невимовного Геркулесового горя…

І що довше він обмірковував ідею, то дужче вона йому подобалась. Під нього й комар носа не підточить, аби тільки орхідея підмогла. Однак саме тут і може бути найкапосніша заковика. Йому доведеться розробити курс тренування своєї годованки. Вона вже набула справді пекельного вигляду, тепер треба розворушити її кровожерні інстинкти.

Дарма, що Геркулес не мав потрібного досвіду і що в такому ділі не існувало авторитетів, чиєю порадою можна було б скористатися, він діяв дуже розважливо й діловито. Нанизував на мітловище шматки м’яса і дрочив ними орхідею здаля, не даючи до них дотягнутись, аж поки диявольське поріддя починало хльоскати вусиками, як навіжене. І тоді отой тоненький писк було ясно чути, а Геркулес намагався розгадати, звідки він і як це в неї виходить. А ще йому кортіло знати, де і які в неї органи сприйняття. Та це лишалося ще однією загадкою, якої не розгадаєш без пильної розвідки. Можливо, тітонька Генрієтта, коли все піде як слід, матиме короткочасну нагоду зробити всі оті цікаві відкриття, але, певно, вже не матиме змоги розповісти про них нащадкам.

Безсумнівно, хижачка досить міцна і могла б подужати вибрану для неї жертву. Одного разу навіть висмикнула мітловище з Геркулесових рук, а той же міцно його тримав! І хоч сам факт мало про що говорив, та коли за мить деревина немилосердно затріщала, зловтішна посмішка заграла на тонких губах дресирувальника. Геркулес зробився ще догідливіший та уважніший до своєї тітки. Геть в усьому він був зразковий небіж.

Коли Геркулес упевнився, що своєю пікадорською тактикою роздрочив кровожерну орхідею до нестями, то замислився, чи не випробувати її на живій принаді. Саме це займало його думки протягом кількох тижнів, і весь час він позирав з неприхованим наміром на кожного собаку чи кота, які траплялися йому на вулиці. Та врешті відкинув цей намір і ось з якого, уявіть собі, дива: просто він занадто жалісливий, щоб здійснити таке на практиці. Тітка Генрієтта має стати найпершою жертвою.

Перед тим як запустити свій план у дію, Геркулес морив орхідею голодом два тижні. А довше не наважився, бо не хотів знесилити бестію, а тільки роз’ятрити її апетит і вже тоді послати тітоньку на вірну смерть. І от, повідносивши чайний посуд на кухню і примостившись так, щоб дим від Генрієттиної сигари не дошкуляв йому, він мовив ніби знічев’я: “Тітонько, я добув одну дивовижу й залюбки покажу її вам. Хотів подивувати вас несподіванкою. Вона залоскоче вас до смерті”.

Еге, подумав він потай, не дуже обачно сказано, зате як влучно передає ідею!

Тітонька вийняла з рота сигару і глянула на Геркулеса зі щирим подивом.

“Ну, чудесам кінця немає! – прогримотіла вона. – Про що це ти, шибенику?” – І грайливо ляснула небожа по спині, вибивши з його легенів весь кисень.

“Ви нізащо не повірите, – відхекавшись, видушив із себе Геркулес. – Вона в оранжереї”.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оповідання » автора Артур Кларк на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПРИБОРКАНА ОРХІДЕЯ[2]“ на сторінці 2. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи