Вона втомлено заплющує очі.
— Він приходив по гроші? Ця людина приходила по гроші, які ти знайшов?
— Ні, за тим, що було з ними, — говорить Піт і натискає три цифри, які вивчив ще в початковій школі.
— Дев’ять-один-один, — вимовляє жіночий голос. — Що у вас трапилося?
— У мою маму стріляли, — говорить Піт. — Сикоморова вулиця, двадцять три. Надішліть швидку, негайно. Вона спливає кров’ю.
— Будь ласка, назвіть своє і…
Піт кидає трубку.
— Мам, мені треба йти. Я повинен повернути Тіну.
— Не дай… образити… — Язик її вже ледве рухається. Очі все ще заплющені, і він з жахом помічає, що навіть на віях у неї кров. Це він винен! Це все через нього! — Не Дай… Тіну… обра…
Вона замовкає, але ще дихає. Боже, тільки б вона не перестала дихати.
Піт бере ключ від Залу відпочинку з коркової панелі.
— Усе буде гаразд, мамо. Зараз приїде швидка. І прийдуть друзі.
Він робить крок до дверей, але тут йому щось спадає на думку, і він повертається.
— Мам?
— Шшш…
— Тато все ще палить?
Не розплющуючи очей:
— Він гадає… я не… знаю.
Швидко — йому треба піти звідси до того, як прийде Ходжес і спробує перешкодити йому зробити те, що він задумав, — Піт починає заглядати у висувні шухлядки батьківського столу.
«Про всяк випадок, — думає він. — Просто про всяк випадок».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Що впало, те пропало» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 3 Пітер і вовк“ на сторінці 65. Приємного читання.