Розділ «Частина 3 Пітер і вовк»

Але він каже в порожнечу. Піт скинув виклик.

46

Морріс веде Тіну доріжкою. В одному місці стирчить гілка, вона розриває її прозору блузку і дряпає руку до крові.

— Я не можу йти швидше, містере. Я впаду!

Морріс б’є долонею її в потилицю над хвостиком.

— Заткнись, курво. Радій, що ти в мене не біжиш.

Він тримає її за плече, коли вони переходять струмок, щоб вона не впала, і коли доходять до того місця, де зарості чагарнику й приземкуваті дерева втикаються в прилеглу до Залу відпочинку територію, наказує їй зупинитися.

На бейсбольному полі нікого, але на потрісканому асфальті баскетбольного майданчика ганяють м’яча кілька хлопчиків. Усі вони роздягнені до пояса, голі плечі поблискують. Сьогодні надто спекотно для рухливих ігор, тому він сподівається, що їх небагато.

Він розв’язує руки Тіні. Вона полегшено зойкає і потирає зап’ястя, посічені глибокими червоними борознами.

— Ми пройдемо уздовж дерев, — каже він їй. — Ці пацани можуть нас добре роздивитись тільки біля будівлі, коли ми вийдемо з тіні. Якщо вони привітаються або якщо там є твій знайомий, ти просто махаєш рукою, посміхаєшся і йдеш далі. Зрозуміла?

— Т-так.

— Якщо закричиш або покличеш на допомогу, я вистрелю тобі в голову. Це зрозуміло?

— Так. Ви застрелили мою маму? Застрелили, так?

— Ні, звичайно. Я просто вистрілив у стелю, щоб її заспокоїти. З нею все гаразд, і з тобою також все буде гаразд, якщо все зробиш так, як я сказав. Рушай.

Вони йдуть в тіні, необрізана трава правої частини поля треться об штани Морріса й джинси Тіни. Хлопчики захоплені грою і навіть не дивляться навколо, хоча, якби подивилися, напевно помітили б яскраво-жовту блузку Тіни, яка виділяється на тлі зелених дерев, як попереджувальний жовтий знак.

Коли доходять до тильного боку Залу, Морріс проводить її повз «Субару» свого давнього приятеля, не припиняючи уважно спостерігати за хлопчиками. Коли цегляний ріг будівлі відгороджує їх від баскетбольного майданчика, він знову зав’язує Тіні руки. Годі ризикувати, коли Березова вулиця так близько. На Березовій багато будинків.

Він бачить, як Тіна втягує повітря, і стискає її плече.

— Не кричи, подружко. Відкриєш рота — я тобі зламаю щелепу.

— Будь ласка, не бийте мене, — шепоче Тіна. — Я зроблю все, що хочете.

Морріс задоволено киває. Це найрозумніша відповідь з усіх, що він коли-небудь чув.