Розділ «Частина 3 Пітер і вовк»

— Ну от, — вимовляє він і посміхається. — Тепер ми можемо поговорити.

— Кх… кх… — Він прокашлюється, робить ще одну спробу й на цей раз йому вдається заговорити: — Про що? Про що ми можемо поговорити?

— Не корч із себе дурника. Записники. Які ти вкрав.

Тут у голові Піта все склалося. У нього відвисла щелепа.

Продавець, який не продавець, усміхається.

— Ага, бачу, дійшло нарешті. Скажи мені, де вони, і зможеш вийти звідси живим.

Піт так не думає.

Він думає, що вже знає занадто багато для цього.

28

Коли дівчина виходить із кабінету містера Рікера, вона посміхається; як видно, розмова пройшла успішно. Тікаючи по коридору, вона навіть змахує пальчиками, можливо, усім трьом, але швидше Джерому.

Містер Рікер, який проводив її до дверей, дивиться на Ходжеса та його помічників.

— Чим можу допомогти, леді й джентльмени?

— Навряд чи ви зможете допомогти, — говорить Ходжес, — але спиток не збиток. Ми можемо увійти?

— Звичайно.

Вони сідають за парти на першому ряду, як старанні учні. Рікер вмощується на краю вчительського столу — вільність, якої він уникав під час розмови з юною співбесідницею.

— Я думаю, ви не батьки, отже, слухаю вас.

— Справа стосується одного з ваших учнів, — каже Ходжес. — Пітер Сауберс. Нам здається, він ускочив у тяжку халепу.

Рікер хмуриться.

— Піт? Не думаю. Він один із моїх кращих учнів. Виявляє щиру любов до літератури, особливо до американської. У кожному семестрі його ім’я значиться в списку пошани. У яку халепу він міг ускочити?

— У тому-то й річ. Ми не знаємо. Я питав у нього, але він ніби води в рот набрав.