Розділ «Частина 3 Пітер і вовк»

Брови Рікера сходяться сильніше.

— Це не схоже на того Піта Сауберса, якого я знаю.

— Очевидно, це якось пов’язано з грошима, що якимось чином потрапили до нього кілька років тому. Я б хотів коротко описати, що відомо нам. Це не займе багато часу.

— Прошу, скажіть, що це не має відношення до наркотиків.

— Не має.

Рікер, схоже, заспокоюється.

— Добре. Я занадто багато бачив такого, і розумні діти до цього схильні точно так само, як телепні. А в деяких випадках навіть більше. Розповідайте. Якщо зможу, допоможу.

Ходжес починає з грошей, які стали надходити Сауберсам у найбільш, майже буквально, чорний день. Він розповідає Рікеру про те, як через сім місяців після закінчення щомісячних надходжень загадкової готівки Піт втратив спокій і став якимось нещасним. Закінчує Ходжес переконанням Тіни в тому, що її брат спробував роздобути ще грошей, можливо, з того самого джерела, з якого надходила загадкова готівка, і це обернулося нинішніми неприємностями.

— Він свого часу відпустив вуса, — задумливо вимовляє Рікер, коли Ходжес замовкає. — Зараз він займається на курсі творчого письма в місіс Дейвіс, але я одного разу побачив його таким у коридорі і пожартував з приводу цих вусів.

— Як він сприйняв жарт? — запитує Джером.

— Не знаю навіть, чи почув він мене. Він ніби був на іншій планеті. Але з підлітками таке трапляється, про що ви, напевно, знаєте. Особливо, коли на носі літні канікули.

Холлі запитує:

— Він колись згадував при вас про записник? У молескіновій обкладинці?

Рік замислюється, і Холлі дивиться на нього з надією.

— Ні, — нарешті вимовляє він. — Не пам’ятаю такого.

Він розчаровано знічується.

— Він, узагалі, з якимись питаннями до вас звертався? — запитує Ходжес. — Що-небудь його турбувало, нехай навіть дрібниця? Я сам виростив дочку й знаю: іноді вони розмовляють про свої біди алегорично. Напевно, ви це й самі знаєте.

Рікер посміхається.

— Знаменитий «один друг».

— Прошу вибачення?