Розділ «Частина 2 Давні приятелі»

21

Повертається Холлі з iPad у руках.

— Місію виконано. Вони їдуть на Тібері-лейн четвертим автобусом.

— Як дівчинка Сауберс?

— Набагато краще. Поки ми чекали на автобус, вони з Барбарою тренувалися робити якісь танцювальні рухи, які по телевізору побачили. І мене намагалися змусити.

— А ти що?

— Ні. Домашня дівчинка не танцює.

Вона не посміхається, коли говорить це. Але це таки може бути жартом. Він знає, що останнім часом вона стала іноді жартувати, тільки це важко визначити. Багато що в Холлі Джібні для Ходжеса досі залишається загадкою, і йому здається, що так буде завжди.

— Як гадаєш, мама Барбари дізнається? Вона жінка прониклива, а тиждень — це великий термін, коли в тобі сидить велика таємниця.

— Можливо, але не думаю, — каже Холлі. — Полегшивши душу, Тіна майже заспокоїлася, по ній видно було.

Ходжес посміхається.

— Гадаю так, якщо вона танцювала на автобусній зупинці. Отже, що ти про це думаєш, Холлі?

— Про яку частину?

— Почнемо з грошей.

Вона бігає пальцями по iPad, задумливо прибираючи пасмо волосся, що звісилося на очі.

— Вони почали надходити в лютому 2010 і закінчилися у вересні минулого року. Це сорок чотири місяці. Якщо її брат…

— Піт.

— Якщо Піт за цей час надсилав батькам по п’ятсот доларів на місяць, разом це виходить двадцять тисяч доларів. Плюс мінус. Не статок, але все ж…

— Але не так вже і мало навіть для пацана, — закінчує Ходжес. — Особливо, якщо згадати, що надсилати він їх почав, коли був такого віку, як Тіна зараз.

Вони подивилися одне на одного. Те, що вона іноді ось так зустрічається з ним поглядом, — найбільш вражаюча зміна, яка сталася з тією скутою страхом жінкою, якою вона була, коли він уперше її зустрів. Помовчавши секунд зо п’ять, вони починають говорити одночасно: