Розділ без назви (3)

Це все одно що сказати «Супермен», або «Арнольд Шварценеґґер». Зневіра Еббі зникає, а обличчя змінюється. Його маленькі, близько посаджені очі випромінюють наївне здивування.

— Ви знаєте Джорджа Ретбуна?

— Він один із моїх кращих друзів, — каже Джек, не додаючи, що більшість його інших найкращих друзів, певною мірою, це теж Джордж Ретбун.

— Класно, — каже Еббі.

Тіджей та Ронні також тихо охкають:

— Класно.

— Джордж узагалі класний, — каже Джек. — Я передам йому ваші слова. Давайте зійдемо до велосипедів, і ми випровадимо вас.

Перебуваючи досі під враженнями, що вони зустрічалися з великим, надзвичайним Джорджем Ретбуном, хлопці осідлали свої велосипеди і поїхали звідси вулицею Самне-стрит, повернувши на Секонд-стрит. Боббі Дюлак каже:

— Це був чудовий трюк, сказати їм про Джорджа Ретбуна. Вони поїхали щасливі.

— Це був не трюк.

Надзвичайно здивувавшись, Боббі повертається до відділку разом із Джеком, підштовхує його і запитує:

— Джордж Ретбун — ваш друг?

— Так, — каже Джек. — Іноді він справжній головний біль.

Дейл і Фред Маршалл здіймають очі, коли до кабінету заходить Джек. У погляді Дейла — обачне сподівання, а у Фреда Маршалла, як здається Джеку, глибокий сум і надія.

— Ну? — каже Дейл.

(пір’я)

— Ти мав рацію: вони дещо приховували, але це не так важливо.

Фред Маршалл різко відкидається на спинку стільця, випускаючи із себе останню надію, як повітря з пробитої шини.

— Незадовго після того, як вони приїхали до «7-11», Векслер відправив Тіджея вулицею шукати вашого сина, — каже Джек. — Коли Тіджей дістався до Квін-стрит, він побачив велосипед і кросівку, що лежали на тротуарі. Звичайно, що всі вони подумали про Рибака. Еббі Векслер, щоб їх не звинуватили в тому, що вони залишили хлопця самого, вигадав історію, яку ви чули: начебто Тайлер залишив їх, а не навпаки.

— Якщо ти бачив усіх чотирьох хлопців приблизно в десять хвилин по восьмій, то це означає, що Тай зник лишень через кілька хвилин. То що ж у цей час робив той тип, який ховався в живоплоті?