Розділ без назви (3)

— Руйнівники. На чолі з великим головнокомандувачем Аббала.

Софі бурмоче:

— Король у своїй Вежі їсть хліб із медом. Руйнівники в підвалі, усе заробляють гроші.

Джек відчуває легкий, особливо неприємний холод по спині, який змушує його здригнутися: він думає про щурячі лапки, що тікають битим склом.

— Що? Чому ти це кажеш?

Софі дивиться на нього, шаріється, хитає головою і нахиляє її.

— Вона іноді каже так. Джуді. Я іноді чую це.

Паркус хапає одну із зелених паличок і малює на кам’яній поверхні поруч зі знаком у формі вісімки.

— Форт тут. Мародери-індіанці — тут, на чолі з їх нещадним, злим і, швидше за все, божевільним головнокомандувачем. Але тут… — Ліворуч він малює широку стрілку. Вона показує на контури форту і облоги індіанців.

— Що завжди з’являється в останній момент у кращих вестернах Лілі Кавано?

— Кавалерія, — каже Джек. — Я припускаю, це ми.

— Ні, — каже Паркус. Він говорить поблажливим тоном, але Джек підозрює, що цей тон коштує йому великих зусиль. — Кавалерія — це Роланд з Ґілеада і його нові стрільці. На це сподіваються ті з нас, хто хоче, щоб Вежа стояла — або впала у визначений час. Багряний Король сподівається затримати Роланда і закінчити руйнування Вежі до того, як той прийде разом зі своєю командою. Це означає, що він збирає якомога більше Руйнівників, особливо — телекінетиків.

— А Тайлер Маршалл…

— Перестань перебивати. І без того важко.

— Раніше ти був набагато привітнішим, Спіді, — докірливо каже Джек.

Якусь мить він думає, що його друг збирається знову облаяти його або, можливо, навіть утратить контроль і роздере, як жабу, але Паркус трохи заспокоюється і тихо сміється.

Софі підводить погляд і з полегшенням стискає руку Джека.

— Так, можливо, я трохи перегнув палицю, — каже Паркус. — Криком нічого не доб’єшся, чи не так? — Він торкається великого пістолета на поясі. — Я не здивуюсь, якщо хтось скаже мені, що коли я ношу цю річ, то вона додає мені манії величі.

— На сходинку чи дві вище від двірника парку розваг, — визнає Джек.

— І в Біблії у твоєму світі, Джеку, і в «Книзі Доброго Господаря» — у твоєму, люба Софі, є лист, у якому йдеться про щось на кшталт «У моєму королівстві багато будинків». Ну а у дворі Багряного Короля багато монстрів.