Розділ без назви (3)

Йому здається на диво знайомим те, що він повторює її ім’я знову і знову, а вона йому просто відповідає. Знайомим і смішним. Тоді до нього доходить, що ця сцена майже ідентична з такою ж у «Жах Дедвуд Ґалч», яка відбувається після того, як один з відвідувачів салуну «Лейзі 8» б’є Білла Таунса по голові пляшкою віскі і той непритомніє. Лілі у ролі Ненсі О’Ніл жбурляє відро води йому в обличчя, і коли той сідає, вони…

— Це смішно, — каже Джек. — Хороший епізод. Ми б добряче посміялися.

З легкою посмішкою Софі каже:

— Так.

— Ми сміялися б до сліз.

— Так.

— Ми страшенно б реготали.

— Так.

— Я більше не говорю англійською?

— Ні.

Він бачить дві речі в її блакитних очах. Перше — це те, що вона не розуміє англійською ні слова. Друге — вона точно знає, про що він говорить.

— Софі.

— Так.

— Софі… Софі… Софі.

Він намагається зрозуміти цю реальність. Намагається вбити її собі в голову. Усмішка освітлює її обличчя, від неї губи стають ще привабливішими. Джек задумується, як би йому хотілося поцілувати ці уста, і його ноги підкошуються. Раптом він — знову чотирнадцятирічний хлопчик, і йому цікаво, чи наважиться він на легкий поцілунок на добраніч, після того як проведе її додому.

— Так… так… так, — каже вона, її посмішка стає ширшою. — Ти вже все зрозумів? Ти зрозумів, що ти тут і як ти сюди потрапив?

Над ним і навколо нього — хвилі білої прозорої тканини майорять і зітхають, як живі. Півдюжини струменів повітря, що надходять з різних боків, торкаються його обличчя і дають зрозуміти, що разом з ним в цей світ перенісся шар поту, який неприємно пахне. Швидким жестом руки він витирає його з брів і щік, не бажаючи випускати жінку з поля зору більше ніж на мить.

Вони в якомусь наметі. Він величезний, у ньому багато відокремлених кімнат, на якусь мить Джек згадує намет, в якому лежала при смерті Королева Територій, Двійник його матері. Те місце вирізнялось багатством кольорів, великою кількістю кімнат, насиченим запахом ладану і скорботи (оскільки смерть Королеви, здавалось, була неминучою — це було лише питанням часу). Тут усе напіврозвалене і обдерте. У стінах і стелі повно дірок, а в тих місцях, де біла тканина залишилась цілою, вона така тонка, що крізь неї видно схили і дерева на них. Коли віє вітерець, клапті майорять з країв дірок. Просто над головою він бачить темно-бордовий силует. Свого роду хрест.

— Джеку, ти зрозумів, як ти…

— Так. Я перестрибнув. — Хоча його рот вимовляє зовсім інше слово. Буквальне значення цього слова — «горизонтальна дорога». — Здається, я проник сюди, прихопивши з собою кілька предметів з кабінету Шпіґельмана. — Він нахиляється і піднімає плоский камінь із зображеною на ньому квіткою. — Як на мене, то в моєму світі це була копія роботи Джорджиї О’Кіф. А це… — Він показує на чорний обвуглений факел, притулений до однієї стіни. — Я думаю, це була… — Але в цьому світі немає такого слова і те, що він вимовляє, звучить потворно, як лайка німецькою. — Галогенна лампа.