Розділ без назви (3)

Інші голоси приєднуються, і це спричиняє неймовірний ажіотаж. Це, як казали його приятелі по коледжу, справжній блискавичний фурор. Венделл ступає крок уперед, його груди розпирає, щоки палають, самовпевненість зростає. Він ледь усвідомлює, що пікап із написом «П’ятий канал новин» повільно котиться до нього крізь натовп. Скоро в цьому тумані виблискуватимуть спалахи. Скоро телевізійники зніматимуть ролики, увімкнувши різке світло. То й що? Якщо жінці в забризканій кров’ю сорочці забракло сміливості, щоб постояти за свою власну дитину, Венделл зробить це за неї! Венделл Ґрін — яскравий приклад громадянської відповідальності! Венделл Ґрін — лідер народу.

Він починає розгойдувати камерою вгору-вниз. Це так збуджує! Неначе знову повернутись у коледж! На концерт «Скінерд»! Одурілий від наркотиків! Неначе…

В очах Венделла Ґріна виблискує спалах. А тоді світло гасне. Усе світло.

«АРНІ ВДАРИВ ЙОГО КИШЕНЬКОВИМ ЛІХТАРИКОМ!» — кричить Дюлак.

Він хапає за плечі сліпого Дейлового дядька і крутиться з ним, не тямлячи себе від радості. Генрі відчуває аромат «Аква Вельва». Він здогадується, що Боббі збирається розцілувати його в обидві щоки, як зазвичай роблять французи, за мить, як Боббі це робить. Коли Дюлак відновлює свій репортаж, то звучить так само, як Джордж Ретбун у ті рідкісні моменти, коли місцевим командам усміхається доля і вони здобувають перемогу.

— Ви можете в це повірити, Навіжений Угорець б’є його своїм улюбленим кишеньковим ліхтариком і… ҐРІН ПАДАЄ! КЛЯТИЙ УГОРЕЦЬ НОКАУТУЄ ВСІМА УЛЮБЛЕНОГО ЙОЛОПА-РЕПОРТЕРА! ОЦЕ ТАК МОЛОДЕЦЬ ГРАБОВСЬКИЙ!

Усі копи в кімнаті зайшлися сміхом. Деббі Андерсон починає скандувати:

— Ми чемпіони! — Інші одразу ж її підтримують.

Це дивні дні у Френч Лендінґу, — думає Генрі. Він стоїть, засунувши руки в кишені, усміхаючись, прислухаючись до хаосу. Його усмішка не фальшива; він щасливий. Але разом із тим йому важко на серці. Боїться за Джека. Насправді, боїться за всіх.

— Молодець, чуваче, гарна робота, — каже Шнобель Джеку. — Я маю на увазі, що ви чудово з ними впорались.

— Дякую, — киває Джек.

— Я не буду більше запитувати, чи цей тип Рибак. Ви вже неодноразово стверджували, що ні. Але ми можемо допомогти впіймати справжнього вбивцю, лише покличте.

Інший член Грізної П’ятірки схвально плескає Джека по плечу. На тому місці, мабуть, залишиться синець.

— Дякую, — знову каже Джек.

Не встиг він постукати у двері, як вони відчиняються. Дейл хапає його в обійми. Коли їхні грудні клітки притискаються, Джек чує, як сильно і швидко б’ється серце Дейла.

— Ти врятував мій зад, — каже Дейл йому на вухо. — Якщо я можу щось для тебе зробити…

— Так, ти можеш дещо для мене зробити, — каже Джек і заводить його всередину. — Я бачив ще одне поліційне авто за пікапом кореспондентів. Я не впевнений, але здається, воно було синім.

— О-оу, — каже Дейл.

— О-оу — це точно. Мені треба хоча б двадцять хвилин, щоб поговорити з Поттером. Можливо, це не дасть нам нічого, а можливо, — багато. Зможеш затримати Брауна і Блека хвилин на двадцять?

Дейл похмуро всміхається до свого друга: