Розділ без назви (3)

— Побачимось за півгодини, щонайменше.

— Чудово. І запис дзвінка Рибака на «911», він у тебе ще є?

— Він перейшов разом із рештою речових доказів до Брауна й Блека після того, як вони забрали справу. Один із полісменів забрав їх сьогодні після обіду.

— Дейле, ні!

— Заспокойся. Копія лежить у мене в столі.

Джек поплескує його по грудях:

— Більше мене так не лякай.

— Вибач, — каже Дейл, а сам думає: «Побачивши тебе там, надворі, я вже гадав, що тебе взагалі нічого не може налякати».

Піднімаючись сходами, Джек згадує, як Спіді казав, що він зможе використати те, що він йому залишив, двічі… але він віддав квіти Тенсі Френо. Чорт. Тоді він підносить руки до носа, вдихає та всміхається.

Можливо, він таки зможе використати це ще раз.

17

Джордж Поттер сидить на нарах у третій камері короткого коридору, що смердить сечею і дезінфікуючими засобами. Він дивиться у вікно на стоянці, яка щойно була сценою для неймовірно хвилюючого видовища і яка досі заповнена чималим натовпом. Він не звертає уваги на звук Джекових кроків.

Джек проходить повз два написи. Перший — «ОДИН ДЗВІНОК ОЗНАЧАЄ ОДИН ДЗВІНОК», другий — «ЗІБРАННЯ А.А В ПОН., О 19 : 00; ЗІБРАННЯ А.Н. В ЧЕТ, О 20 : 00». Тут є брудний фонтанчик для пиття, старий вогнегасник, на який хтось із дотепників наклеїв напис «ЗВЕСЕЛЯЮЧИЙ ГАЗ».

Джек доходить до ґрат камери й легко постукує по одному із залізних прутів ключем від свого будинку. Поттер нарешті відвертається від вікна. Джек, досі володіючи надзвичайними здібностями, які він отримав, вдихнувши так звані залишки Територій, знає в основному всю правду про цього чоловіка з першого погляду. Вона в запалих очах і темних колах під ними, у жовтувато-блідих щоках і ледь запалих скронях, укритих густими венами, та на кінчику рельєфного носа.

— Здрастуйте, містере Поттер, — каже він. — Я хочу поговорити з вами, і ми мусимо зробити це швидко.

— Вони хотіли мене, — зауважує Поттер.

— Так.

— Мабуть, вам краще було дозволити їм узяти мене. Ще три-чотири місяці — і я все одно вибуду з перегонів.

Джек дістає з нагрудної кишені магнітну картку, яку йому дав Дейл і якою він відчиняє двері камери. З’являється різке дзижчання, коли вони від’їжджають на маленьких коліщатках, яке зникає, коли Джек витягує картку. Внизу, в кімнаті очікування, тепер світитиметься жовте світло поруч із написом «КАМЕРА № 3».

Джек заходить і сідає на краю нар. Він ховає в’язку зі своїми ключами подалі, не бажаючи, щоб запах металу перебивав аромат лілій.